Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням винного з потерпілим визнано необґрунтованим, оскільки засуджений вчинив два злочини невеликої тяжкості, що утворюють сукупність, через що не можна застосовувати положення ст. 46 КК України

Ковельський міськрайонний суд Волинської області постановою від 12 березня 2010 р. звільнив С.І. від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296 КК на підставі ст. 46 КК та ст. 8 КПК у зв’язку з його примиренням із потерпілими.

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.

С.І. обвинувачувався у тому, що 18 листопада 2009 р. він, перебуваючи на вулиці біля нічного клубу, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб, умисно завдав ударів руками й ногами в голову та інші частини тіла Ф.В., спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Також С.І. обвинувачувався у тому, що 20 листопада 2009 р., керуючи автомобілем і рухаючись із подвір’я будинку, порушив вимоги підпункту 2.3 (б), 10.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого зіткнувся з моторолером під керуванням С.Т., який рухався, не порушуючи цих Правил. Внаслідок ДТП водій моторолера С.Т. отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості з тривалим розладом здоров’я.

Звільняючи С.І. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, суд вказав, що злочини ним вчинені вперше і належать до злочинів невеликої тяжкості, що він примирився з потерпілими Ф.В. і С.Т., а заподіяну шкоду відшкодував потерпілим у повному обсязі.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Волинської області порушив питання про скасування постанови суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд. Він послався на те, що С.І. вчинив два злочини невеликої тяжкості, які утворюють реальну сукупність, тому суд не мав права закривати провадження у справі на підставі ст. 46 КК і ст. 8 КПК, оскільки це можливо лише в кримінальних справах щодо особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, а С.І. вчинив два злочини в різний час і не може вважатися таким, що вчинив злочин уперше.

С. подав заперечення на касаційне подання, вважаючи, що суд порушень не допустив.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи С.І. вчинив два злочини невеликої тяжкості, передбачені ч. 1 ст. 286 і ч. 1 ст. 296 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК зазначені злочини складають сукупність злочинів, кожен із яких має самостійний склад, який передбачений різними статтями КК і які вчинені в різний час.

Згідно з матеріалами справи злочини С.І. вчинив 18 і 20 листопада 2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості.

Суд не врахував зазначених вимог закону і необґрунтовано звільнив С.І. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, вказавши про вчинення ним двох злочинів невеликої тяжкості вперше.

Оскільки при звільненні С.І. від кримінальної відповідальності суд неправильно застосував закон, то постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2010 р. щодо С.І. скасували, а справу направили на новий судовий розгляд.