Постанова Судової палати у господарських справах
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 р. у справі за позовом Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим до агропромислової фірми “Прибрежная” про примусове стягнення активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 272 596,66 грн.,

У вересні 2003 р. Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим звернулася у господарський суд Автономної Республіки Крим з позовом до агропромислової фірми “Прибрежная” про стягнення активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 272 596, 66 грн.

Свої вимоги позивач мотивував наявністю заборгованості відповідача по перерахуванню в доход бюджету прибуткового податку, утриманого з доходу громадян на видану працівникам заробітну плату, у сумі 272 596,66 грн., що відображено в акті № 903/17-01 податкової перевірки заборгованості з прибуткового податку, утриманого з доходів громадян, фактично виплачених відповідачем станом на 1 серпня 2003 р., а також підтверджується актом звірки, проведеної сторонами у справі в процесі її розгляду.

Відповідач визнав позов частково у сумі 230 042, 23 грн., а проти стягнення решти суми заборгованості у розмірі 42554,43 грн. заперечував, посилаючись на те, що зазначена заборгованість повинна бути списана податковим органом на підставі п.18.3 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” (далі – Закон).

У процесі розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення на всю суму позовних вимог до 1 серпня 2004 р., з мотивів наявності форс-мажорних обставин, пов’язаних з несприятливими погодними умовами ( відповідач є сільгоспвиробником).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 р. позов задоволено з відстрочкою виконання до 1 серпня 2004 р.. Рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача з перерахування прибуткового податку фізичних осіб – працівників з виплаченої заробітної плати до місцевого бюджету і відповідністю позовних вимог ст.3 Закону. Відстрочка виконання рішення мотивована форс-мажорними обставинами, які мають місце, що є підставою у відповідності зі ст. 121 ГПК України для надання такої відстрочки.Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2004 р., рішення суду першої інстанції у справі скасовано. В позові відмовлено. Постанова мотивована безпідставністю вимог позивача щодо звернення стягнення на активи відповідача у відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону, оскільки відсутнє узгодження податкового зобов’язання в порядку, визначеному ст.4 зазначеного Закону та відсутній податковий борг (п.1.3. ст. 1 Закону) у відповідача з зазначеної у позові суми.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 р. постанову суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін. Суд касаційної інстанції виходив з того, що позов подано на підставі узгодженого податкового боргу, несплаченого відповідачем, але визначеного актом звірки. А примусове стягнення активів за змістом п.3.1.1 ст.3 вищезазначеного Закону засноване на неузгодженому податковому боргу, тобто наявності спору щодо його суми.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України у справі з підстави виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 р. порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 р. у справі № 2-16/13671-2003. Справу передано на розгляд Судової палати у господарських
справах Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі про скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 р., яким позов задоволено та відмову у позові, виходив з того, що судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків, встановлений лише щодо податкового боргу, який виник стосовно неузгодженого податкового зобов’язання.

Проте з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав

Згідно ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Примусове стягнення податкової заборгованості - передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

П.1.7. ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського віданні.

Ст. 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п. п. 3.1.1. п.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Враховуючи наведене, а також те, що факт наявності заборгованості відповідача по прибутковому податку з громадян з виплаченої заробітної плати, який він зобов’язаний нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету своєчасно та повному обсязі, достовірно встановлений , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2004 р. у справі підлягають скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 р. залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111¹⁷ – 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата Верховного Суду України

Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 березня 2004 р. у справі № 2-16/13671-2003 скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.