При перевірці правомірності дій нотаріуса з вчинення виконавчих написів про стягнення сум за опротестованими простими векселями суди мають враховувати положення п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до п. 11 цього Переліку до таких документів належить і опротестовані нотаріусом векселі

У березні 2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» (далі — ТОВ «Вассма») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента» (далі — ТОВ «Сингента) про визнання такими, що не підлягають оплаті, векселів: АА № 1218294 на суму 534 тис. 649 грн в частині суми 34 тис. 649 грн; АА № 1218295 на суму 712 тис. 866 грн в частині суми 212 тис. 866 грн; АА № 1218296 на суму 712 тис. 866 грн в частині суми 212 тис. 866 грн; АА № 1218297 на суму 4 млн 654 тис. 476 грн в частині суми 4 млн 154 тис. 476 грн; АА № 1218298 на суму 3 млн 47 тис. 804 грн в частині суми 2 млн 547 тис. 804 грн.

Піcля подання заяви про уточнення позовних вимог позивач остаточно просив визнати такими, що не підлягають виконанню, вчинені 16 грудня 2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. виконавчі написи: № 34493 на суму 534 тис. 649 грн; № 34495 на суму 712 тис. 866 грн; № 34496 на суму 712 тис. 866 грн; № 34498 на суму 4 млн 654 тис. 476 грн; № 34494 на суму 3 млн 47 тис. 804 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ці векселі були підписані колишнім директором ТОВ «Вассма» Н. з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень, оскільки сума за кожним із векселів перевищує 500 тис. грн, а тому вчинені нотаріусом виконавчі написи не підлягають виконанню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 2 липня 2009 р. в задоволені позову відмовлено.

Висновок суду мотивовано тим, що опротестовані нотаріусом прості векселі є підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса та недоведеністю заперечень позивача щодо відсутності його зобов’язань за зазначеними векселями.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009 р. рішення Господарського суду м. Києва від 2 липня 2009 р. скасоване. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано такими, що не підлягають виконанню, вчинені 16 грудня 2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. виконавчі написи: № 34493 на суму 34 тис. 649 грн; № 34494 на суму 212 тис. 866 грн; № 34495 на суму 212 тис. 866 грн; № 34496 на суму 4 млн 154 тис. 476 грн та № 34498 на суму 2 млн 547 тис. 804 грн. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що директором позивача Н. були підписані від імені позивача прості векселі з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень, а тому відповідач може вимагати від позивача виконання зобов’язань за такими векселями лише в обсязі, що не перевищує повноваження директора позивача, тобто в межах 500 тис. грн за кожним простим векселем.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009 р. залишено без змін.

Колегія суддів Верховного Суду України ухвалою від 11 березня 2010 р. за касаційною скаргою ТОВ «Сингента» порушила провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 р.

У касаційній скарзі порушено питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з передачею справи на розгляд Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення в аналогічних справах та з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Господарські суди встановили, що між ТОВ «Вассма» та ТОВ «Сингента» були укладені договори купівлі-продажу: № 02/2009 від 12 лютого 2009 р. на суму 11 млн 227 тис. 689 грн, № SF 25/08 від 14 лютого 2008 р. на суму 9 млн 35 тис. 394 грн та № СО 25/08 від 7 лютого 2008 р. на суму 227 тис. 377 грн.

З метою оплати за вже поставлений товар за зазначеними договорами ТОВ «Вассма» видало на користь ТОВ «Сингента» прості векселі на загальну суму 9 млн 662 тис. 663 грн: АА № 1218294 на суму 534 тис. 649 грн зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 9 жовтня 2008 р.; АА № 1218295 на суму 712 тис. 866 грн зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 11 листопада 2008 р.; АА № 1218296 на суму 712 тис. 866 грн зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 29 листопада 2008 р.; АА № 1218297 на суму 4 млн 654 тис. 476 грн зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 15 грудня 2008 р.; АА № 1218298 на суму 3 млн 47 тис. 804 грн зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 3 листопада 2008 р.

16 грудня 2008 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу К. за заявою ТОВ «Сингента» вчинив протести про неоплату зазначених векселів та вчинив виконавчі написи: № 34493 на суму 534 тис. 649 грн; № 34495 на суму 712 тис. 866 грн; № 34496 на суму 712 тис. 866 грн; № 34498 на суму 4 млн 654 тис. 476 грн; № 34494 на суму 3 млн 47 тис. 804 грн.

8 січня 2009 р. Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавчі провадження про стягнення з ТОВ «Вассма» на користь ТОВ «Сингента» коштів: ВП № 10836878 про стягнення 536 тис. 414 грн; ВП № 10836614 про стягнення 714 тис. 631 грн; ВП № 10830696 про стягнення 714 тис. 631 грн; ВП № 10831976 про стягнення 4 млн 656 тис. 241 грн; ВП № 10836341 про стягнення 3 млн 49 тис. 569 грн.

Відповідно до п. 9.9 статуту ТОВ «Вассма» директор товариства укладає угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, на суму не більш, ніж 500 тис. грн, або еквівалентну суму в іноземній валюті. Угоди, договори, контракти на суму, що перевищує зазначену у цьому пункті, директор має право укладати виключно при отриманні згоди зборів учасників.

Надання такої згоди директору на укладення угод та договорів на суму, що перевищує 500 тис. грн або еквівалентну суму в іноземній валюті, відповідно до п. 9.7. статуту ТОВ «Вассма» належить до компетенції загальних зборів учасників позивача.

Вищий господарський суд України, залишаючи постанову апеляційної інстанції без змін, підтвердив його висновок про часткове задоволення заявлених вимог в частині визнання кожного з оскаржених виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню в сумі, що не перевищує повноваження директора позивача на видачу векселів, тобто в межах 500 тис. грн за кожним простим векселем.

Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.

Законом від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум у безспірному порядку нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87).

Згідно із п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172). До таких документів згідно із п. 11 цього Переліку належать і опротестовані нотаріусом векселі.

Згідно із п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів» законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного — обов’язок особи, якій пред’явлено вимогу за векселем.

Ураховуючи, що суди встановили факт вчинення 16 грудня 2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. за заявою ТОВ Сингента» виконавчих написів № 34493, № 34495, № 34496, № 34498, № 34494 на підставі опротестованих нотаріусом векселів, та враховуючи обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог про визнання зазначених виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, без урахування наведених вимог закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України щодо їх застосування.

Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення і перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не звернув уваги на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального й процесуального права та сам допустив порушення вимог статей 111⁷, 111¹⁰ ГПК, залишивши в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009 р., якою було скасовано законне та обґрунтоване рішення Господарського суду м. Києва від 2 липня 2009 р.

З огляду на наведене постанова Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009 р. підлягають скасуванню.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції, статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-III «Про судоустрій України» щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя¹, і викликало б недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. Отже, наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України рішення Господарського суду м. Києва від 2 липня 2009 р.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила касаційну скаргу ТОВ «Сингента» задовольнити частково, постанову Вищого господарського суду України від 9 грудня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009 р. скасувати, рішення Господарського суду м. Києва від 2 липня 2009 р. залишити без змін.

¹ Зазаначений закон був чинним на час розгляду справи судом.