Суд звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням, неправильно застосував до них додаткове покарання у виді конфіскації майна

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії розглянув у судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2007 р. справу за клопотанням заступника Генерального прокурора України, внесеним за поданням п’яти суддів Верховного Суду України, про перегляд в порядку виключного провадження судових рішень щодо Г. та С.

Вироком Ізюмського міського суду Харківської області від 3 лютого 2004 р. засуджені Г. за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 311 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 317 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 70 КК України Г. остаточно призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України Г. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

С. засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 315 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 70 КК України С. остаточно призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України С. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Г. і С. визнані винними в скоєнні таких злочинів.

11 березня 2003 р. С. в аптеці придбав лікарські препарати “Колдак” і “Ернаст”, з яких у приміщенні домоволодіння виготовив особливо небезпечну психотропну речовину — катінон. Того ж дня С. у зазначеному місці повторно схилив і збув Г. частину виготовленої психотропної речовини в кількості 10 мл., ввівши її останньому у вену.

Г. у свою чергу в цей же день з корисливих мотивів незаконно надав С. за вказаною вище адресою приміщення — флігель для виготовлення та вживання останнім цієї психотропної речовини, а також повторно в себе вдома збув С. для виготовлення психотропної речовини прекурсор — перманганат калію вагою 2,920 гр.

Увечері того ж дня в зазначеній аптеці С. та Г. за попередньою змовою знову придбали лікарські препарати “Колдак” і “Ернаст”, з яких у флігелі будинку повторно виготовили особливо небезпечну психотропну речовину — катінон, яку там же зберігали.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2005 р. у задоволенні касаційного подання прокурора відмовлено.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України порушує питання про зміну вироку та ухвали в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та просить виключити застосування щодо С. за ч. 2 ст. 307 КК України та Г. за ч. 2 ст. 317 КК України та за сукупністю злочинів додаткового покарання — конфіскації майна. При цьому зазначає, що суд, призначаючи засудженим покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, застосував до них це додаткове покарання в порушення вимог ст. 77 КК України. У поданні п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання прокурора підтримано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, про необхідність задоволення подання суддів, перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії вважають, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності С. та Г. у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, які досліджені в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України.

Кваліфікація дій С. за ч. 1 та ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315 КК України та Г. за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України є правильною, а призначене основне покарання за цими статтями із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам закону.

Разом з тим, суд, звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням, неправильно застосував до них додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені в разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, передбачений ст. 77 КК України. Серед них такого додаткового покарання як конфіскація майна немає. Оскільки цей перелік є вичерпним, то застосування конфіскації майна суперечить вимогам закону і підлягає виключенню.

З огляду на викладене посилання в касаційній ухвалі про відсутність підстав для виключення з вироку застосування зазначеного додаткового покарання є помилковим.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 404⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суд України

клопотання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Ізюмського міського суду Харківської області від 3 лютою 2004 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2005 р. щодо Г. і С. змінити: виключити призначення Г. за ч. 2 ст. 317 КК України і на підставі ст. 70 КК України та С. за ч. 2 ст. 307 КК України і на підставі ст. 70 КК України додаткового покарання — конфіскації майна.