Відповідно до ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи —– відповідача

У листопаді 2006 р. Херсонський морський торговельний порт (далі — Порт) пред’явив позов до компанії “Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ” (далі — Компанія) про визнання недійсним договору бербоут-чартера № 11ТХ фрахтування на певний час неспорядженого і неукомплектованого екіпажем судна “Павєл Постишев”, укладений 28 червня 2006 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10 листопада 2006 р. в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 р. вказану ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2007 р. постанову апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу місцевого господарського суду залишено в силі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 квітня 2007 р. за касаційною скаргою Порту порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі ухвалу місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України виходив із того, що відповідач є іноземним підприємством і не має на території України філій, представництв чи інших відособлених підрозділів. Крім того, відповідно до умов пункту 26.2 спірного договору сторони узгодили, що будь-який спір, який виник по даному чартеру належить розглядати трьома арбітрами в Нью-Йорку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Стаття 124 ГПК визначає компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, в якій зокрема вказано, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12—17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Відповідно до ст. 76 Закону України від 23 червня 2005 р. № 2709-IV “Про міжнародне приватне право” (у редакції, яка діяла на момент виникнення спору) суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.

Як вбачається з наявної у матеріалах справах копії листа Міністерства економіки України від 1 грудня 2006 р. за № 135-25/1884 представництво Компанії зареєстровано в Україні 25 грудня 2000 р. № ПІ-2691. Вказана реєстрація є безстроковою і на даний час не скасована.

Судами було встановлено, що договір бербоут-чартера № 11ТХ від 28 червня 2006 р., який є предметом спору, складається з двох частин: боксової та текстової.

У ст. 26 “Право і арбітраж” другої (текстової) частини спірного договору було передбачено декілька варіантів розгляду спорів, що виникають з цього договору або у зв’язку з його виконанням.

Зі змісту вказаної угоди вбачається, що сторони погодилися на застосування саме пункту 26.1 договору, в якому вказано, що спори та протиріччя, які можуть виникнути щодо цього чартеру, вирішуються в судовому порядку.

За таких обставин Запорізький апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що з урахуванням чинного національного законодавства такі спори можуть розглядатися судами України.

Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України не було визначених ГПК підстав для скасування законної й обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 р.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Порту задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 20 березня 2007 р. скасувала, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 р. залишила в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.