Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП та роз’яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” заробітну плату зобов’язана виплачувати та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою працівник уклав трудовий договір.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України у разі порушення законних прав працівника, що призвело до його моральних страждань, власником або уповноваженим ним органом на підставі рішення суду провадиться відшкодування моральної шкоди

Розглянувши в судовому засіданні 13 червня 2007 р. в м. Києві цивільну справу за позовом К. до Київської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України (далі — КОО ФСТ ôДинамоö України), дитячо-юнацької спортивної школи № 2 (далі — ДЮСШ № 2) про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Київської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2007 р., колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України встановила наступне.

У травні 2006 р. К. звернувся в суд з позовом до КОО ФСТ “Динамо” України та ДЮСШ № 2 про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що за розпорядженням заступника голови КОО ФСТ “Динамо” України в січні 2005 р. був призначений на посаду директора ДЮСШ № 2, однак після розірвання в травні 2006 р. трудового договору йому не виплачено всіх належних сум, чим до того ж завдано моральних страждань.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2007 р., позов задоволено. Стягнуто з КОО ФСТ “Динамо” України на користь К. 6 тис.187 грн заробітної плати та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

В касаційній скарзі КОО ФСТ “Динамо” України просило скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про стягнення заробітної плати та сум на відшкодування моральної шкоди з КОО ФСТ “Динамо” України, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач призначався та звільнявся з посади директора ДЮСШ № 2 розпорядженням КОО ФСТ “Динамо” України, а тому вона і повинна виплатити йому заробітну плату та відшкодувати моральну шкоду.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП та роз’яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 р. № 13 заробітну плату зобов’язана виплачувати та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що позивачем трудовий договір укладено з КОО ФСТ “Динамо” України, яка і повинна виплатити позивачу заробітну плату.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд також правильно керувався ст. 237-1 КЗпП, відповідно до якої у разі порушення законних прав працівника, що призвело до його моральних страждань, відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом.

Встановивши, що неправомірною затримкою з проведенням остаточного розрахунку при звільненні позивачу завдано моральних страждань суд обґрунтовано провів стягнення сум на відшкодування моральної шкоди з КОО ФСТ “Динамо” України.

Таким чином, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 337 ЦПК є підставою для відхилення касаційної скарги.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, касаційну скаргу КОО ФСТ “Динамо” України відхилила і залишила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2006 р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2007 р. без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.