При звільненні від відбування основного покарання з випробуванням суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку

Іршавський районний суд Закарпатської області вироком від 22 червня 2006 р. засудив Л. за ч.2 ст.365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади працівника міліції строком 3 роки.

Постановлено стягнути з засудженого Л. на користь потерпілого С. 5 тис. 40 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн — моральної шкоди.

За вироком суду Л. визнано винним у тому, що він, працюючи старшим дільничним інспектором, являючись службовою особою, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, виконуючи свої службові обов’язки по охороні громадського порядку, 22 лютого 2005 р., за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, перевищив свої службові повноваження, що супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих С. та Я. діями, а також наніс пошкодження автомобілю, що належав С., внаслідок чого заподіяв істотну шкоду охоронюваним правам та інтересам потерпілих С. та Я.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 грудня 2006 р. вирок місцевого суду щодо Л. змінено. На підставі ст.75 КК України Л. звільнено від відбування покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 3 роки.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений Л. посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до його необґрунтованого засудження. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази його винності в інкримінованому злочині, а висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях свідків, що не були усунені судом. Стверджує про залишення судом без розгляду двох його клопотань про відвід судді, яка розглядала його справу та порушення місцевим судом ст.ст.87¹, 88 КПК України. Зазначає про необґрунтоване задоволення цивільного позову. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

У касаційній скарзі потерпілий С. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на безпідставне застосування до засудженого Л. ст.75 КК України, наводячи відповідні доводи.

Заслухавши доповідача, засудженого Л. на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу засудженого Л. та підтримав касаційну скаргу потерпілого С., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що скаргу засудженого Л. слід залишити без задоволення, а скаргу потерпілого С. задовольнити частково.

Згідно з положенням ч.1 ст.75 КК України, з випробуванням звільняються засуджені особи лише від відбування певних видів основного покарання, а призначені при цьому додаткові покарання (ст.77 КК України) підлягають реальному виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині ухвали.

Такі роз’яснення містяться і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Апеляційний суд, застосовуючи до Л. ст.75 КК України, звільнив засудженого з випробуванням як від основного так і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади працівника міліції строком 3 роки, що не ґрунтується на вимогах закону.

За таких обставин, ухвалу апеляційного суду щодо Л. слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Під час нового апеляційного розгляду справи суду необхідно усунути зазначені порушення закону, а також перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого і скарзі засудженого, та постановити щодо Л. обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394—396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу засудженого Л. та касаційну скаргу потерпілого С. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 грудня 2006 р. щодо Л. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.