Закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням винного з потерпілим на підставі ст. 46 КК України у справі про злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, визнано обґрунтованим

Органи досудового слідства обвинувачували Х. у тому, що 25 травня 2009 р., приблизно о 16 год., на проспекті в м. Києві він вчинив хуліганські дії. Х., рухаючись на своєму автомобілі, створив аварійну ситуацію для водія іншого автомобіля — К. Після цього Х. підійшов до автомобіля потерпілого, почав брутально лаятись і ногами бити по корпусу і бокових вікнах автомобіля. К., намагаючись об’їхати автомобіль Х., пошкодив бампер цього автомобіля і поїхав з місця пригоди. Продовжуючи свої злочинні дії, Х. наздогнав автомобіль К., вийшов із салону автомобіля, брутально лаючись, руками проник до салону автомобіля К., завдав потерпілому кілька ударів кулаком в обличчя і намагався витягнути його з автомобіля. Коли К. з метою самозахисту скористався сльозогінним газом, спрямувавши його в обличчя Х., то останній невстановленим слідством предметом розбив бокове та заднє скло автомобіля, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 1 березня 2010 р. постанову суду змінив: виключив із постанови суду рішення про запобіжний захід та на підставі ст. 248 КПК запобіжний захід вирішив скасувати.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постановлених судових рішень щодо Х. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме — необґрунтованістю закриття справи на підставі ст. 46 КК, оскільки при вчиненні хуліганських дій шкода була заподіяна як потерпілому, так і суспільним відносинам і загальноприйнятій моральності. Тому, на думку прокурора, таку шкоду, завдану суспільству, відшкодувати неможливо.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у касаційному поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 46 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Отже, двома умовами звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є: вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, а також відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. При цьому зазначена норма не встановлює взаємозв’язок між звільненням особи від кримінальної відповідальності та заподіянням шкоди певним правовідносинам як об’єкту злочинних посягань. Йдеться про відшкодування збитків або усунення шкоди, які є ознаками об’єктивної сторони злочину — наслідками злочинних дій.

Як убачається з матеріалів справи, Х. вчинив хуліганські дії, пов’язані із заподіянням потерпілому К. шкоди у виді тілесних ушкоджень, а також пошкодження автомобіля. Злочин, який він вчинив, згідно з ч. 2 ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості. Внаслідок хуліганських дій Х. шкоду завдав лише фізичній особі — К. У справі немає об’єктивних даних пре те, що злочинними діями Х. завдав збитків юридичній особі або заподіяв шкоду державному чи колективному майну. Потерпілий у судовому засіданні просив закрити кримінальну справу щодо Х. через примирення з ним, і ці факти прокурор у поданні не оспорює.

За таких обставин підстав для скасування судових рішень щодо Х. немає, як і немає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК.

К еруючись ст. 394 КПК, п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила рішення про відмову в задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва.