Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені судові витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених

Апеляційний суд Миколаївської області вироком від 15 січня 2009 р. засудив Б. та К. за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, і на підставі ст. 70 цього Кодексу остаточно визначив Б. 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, К. — 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено також солідарно стягнути із засуджених на користь О.А. 9 тис. 735 грн та на користь Науково-дослідного експертно-кримінального центру при УМВС України в Миколаївській області (далі — НДЕКЦ) — 188 грн судових витрат.

Б. та К. визнано винними в тому, що вони, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинили такі злочини.

4 червня 2008 р. Б. та К. за пропозицією останнього домовилися вчинити розбійний напад на продавця магазину. Із цією метою К. підготував дерев’яну палицю (ніжку від стільця), сказавши Б., що оглушить нею продавця, а якщо цього не вдасться зробити, то задушить її.

Того самого дня Б. та К. зайшли до магазину, де перебувала продавець О. Вибравши зручний момент, К. напав на О., завдавши їй сильного удару по голові ніжкою від стільця, потім повалив на підлогу, сів на неї та здавив рукою шию потерпілої, вимагаючи, щоб вона не чинила опір, а простягла руки для зв’язування. Однак О. продовжувала чинити опір, через що Б. за пропозицією К. сів їй на ноги, утримуючи їх руками, а К. став душити потерпілу до тих пір, поки вона не перестала подавати ознаки життя.

Переконавшись, що О. померла, Б. та К. заволоділи її майном на суму 1 тис. 494 грн і зникли з місця події.

У касаційній скарзі захисник засудженого Б. просив вирок щодо останнього у частині засудження за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК скасувати і справу закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, а в решті — вирок змінити: перекваліфікувати дії Б. з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 цього Кодексу і пом’якшити йому покарання.

Вирок щодо засудженого К. у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання стосовно нього не внесено.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що суд постановив стягнути на користь НДЕКЦ 188 грн судових витрат із засуджених солідарно.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені судові витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Суд цих вимог закону не дотримав. Так, постановляючи стягнути із Б. та К. судові витрати, він не врахував ступінь вини та майновий стан кожного з них, а тому замість стягнення із засуджених цих витрат у дольовому порядку помилково постановив стягнути в солідарному.

Оскільки ж при розгляді справи суд першої інстанції допустив також інші, істотні, порушення вимог кримінально-процесуального закону, вирок щодо Б. та К. підлягає скасуванню в цілому.

Що ж стосується доводів захисника про те, що суд безпідставно визнав Б. винним у вчиненні умисного вбивства, то вони можуть бути перевірені під час нового судового розгляду справи.

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 15 січня 2009 р. щодо Б. та в порядку, передбаченому ст. 395 КПК, щодо К. скасувала і справу направила на новий судовий розгляд.