Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем

До Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 травня 2011 р. у справі № 5002-29/5222-2010 звернувся обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 26-Керч» (далі — Кооператив). Заяву мотивовано тим, що у справі № 5002-30/5228-2010 за тих же самих обставин, застосувавши ті ж самі положення закону, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку ніж у справі, що розглядається, про відсутність у відповідача обов’язку укладати спірний договір через відсутність прямої вказівки на це в Законі від 10 січня 2002 р. № 2918-III «Про питну воду та питне водопостачання» (далі — Закон № 2918-III) та в Законі від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон № 1875-IV).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Кооперативу та перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 9 Закону від 1 червня 2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльность з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 2918-III визначено, що послуги з питного водопостачанння надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об’єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 29 Закону № 1875-IV договір надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Господарські суди встановили, що статутом Кооперативу не передбачено надання своїм членам послуг з водопостачання, крім того, на балансі відповідача не перебуває будь-яких житлових будівель. Отже, останній не належить до суб’єктного складу осіб, з якими відповідно до ч. 2 ст. № 2918-III підприємства питного водопостачання безпосередньо повинні укладати договори про надання відповідних послуг

За таких обставин Вищий господарський суд України неправильно застосував норми матеріального права, тому, керуючись статтями 111²³—111²⁵ ГПК, Верховний Суд України постановив: заяву Кооперативу задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 12 травня 2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.