Статтею 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення. Згідно з нормами зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця, прабаба, прадід спадкодавця, племінники, двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Відповідно до ч. 6 ст. 1266 цього Кодексу при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Таким чином, згідно зі ст. 1266 ЦК України до спадкування за правом представлення закликаються саме згадані вище особи, а не їхні нащадки; при цьому обмеження ступеня споріднення не допускається лише при спадкуванні по прямій низхідній лінії, родинність за якою визначається виключно від пращура до нащадка

У липні 2008 р. Н.О. та Р.М. звернулися до суду з позовом до державного нотаріуса Першої ялтинської державної нотаріальної контори (далі — нотаріус, нотаріальна контора відповідно) про визнання права на спадкування та права власності на спадкове майно.

Позивачі посилались на те, що згідно зі ст. 1266 ЦК вони за правом представлення мають право на спадкування після Ц.В., яка померла 26 листопада 2007 р. Позивачі своєчасно подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак нотаріус безпідставно відмовляється видати їм свідоцтво про право на спадщину.

Згодом Н.О. та Р.М. уточнили позов, пред’явили його також до П.В., Ц.Є. та Ц.О., зазначивши, що вони та відповідачі є спадкоємцями Ц.В., і, посилаючись на ті ж самі обставини, просили визнати за ними право на спадкування після Ц.В. і за кожним із них право власності в порядку спадкування на 1/8 частину спадкового майна — будинку в м. Ялті, земельної ділянки в районі зазначеного будинку та квартири у м. Ялті.

Ялтинський міський суд рішенням від 9 грудня 2008 р. в задоволенні зазначеного позову відмовив.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим рішенням від 1 квітня 2009 р. рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове — про часткове задоволення позову Н.О. та Р.М.: постановив визнати позивачів спадкоємцями Ц.В., яка померла 26 листопада 2007 р., за законом другої черги за правом представлення. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

У касаційній скарзі П.В. просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

До зазначеної касаційної скарги приєднався Ц.О.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що Н.О. та Р.М. мають право на спадкування після Ц.В. за правом представлення відповідно до ч. 6 ст. 1266 ЦК, а нотаріус і суд першої інстанції при вирішенні питання про спадкування безпідставно застосували до позивачів обмеження за ступенем споріднення.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

За правилами ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст. 1262, ч. 1 ст. 1265 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 1266 ЦК визначені правила спадкування за правом представлення. Згідно з нормами зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця, прабаба, прадід спадкодавця, племінники, двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Згідно з ч. 6 ст. 1266 ЦК при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Таким чином, відповідно до ст. 1266 ЦК до спадкування за правом представлення закликаються саме згадані вище особи, а не їхні нащадки; при цьому обмеження ступеня споріднення не допускається лише при спадкуванні по прямій низхідній лінії, родинність за якою визначається виключно від пращура до нащадка.

Суд першої інстанції встановив, що 26 листопада 2007 р. померла Ц.В. І позивачі, й відповідачі подали до нотаріальної контори заяви про прийняття її спадщини, а 18 червня 2008 р. нотаріус виніс постанову про відмову у видачі Н.О. та Р.М. свідоцтв про право на спадщину в зв’язку з відсутністю у них права на спадкування.

Суди також встановили, що спадкоємці Ц.В. першої черги відсутні, вона мала рідних братів: Ц.Б., який помер у 1995 р., та Ц.П., який помер у 1956 р. Відповідачі П.В., Ц.Є. та Ц.О. — племінники спадкодавця Ц.В. (діти Ц.Б. — брата спадкодавця), а позивачі — діти племінниці Р.Р. (дочки Ц.П. — брата спадкодавця), яка також померла у жовтні 2006 р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Н.О. та Р.М. є спадкоємцями Ц.В. за законом п’ятої черги й не мають права на спадкування за ст. 1266 ЦК при наявності спадкоємців за законом другої черги — племінників спадкодавця: П.В., Ц.Є. та Ц.О.

При встановленні зазначених фактів суд не порушив норм процесуального права і правильно застосував норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, на порушення вимог статей 303, 316 ЦПК не навів достатніх мотивів, за якими він вважав неправильними висновки цього суду, не звернув уваги на встановлений факт того, що Н.О. та Р.М. не є родичами Ц.В. по прямій низхідній лінії споріднення, а тому безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 1266 ЦК, задовольнивши позов із цих підстав.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу П.В. та Ц.О. задовольнила: рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2009 р. скасувала, залишила в силі рішення Ялтинського міського суду від 9 грудня 2008 р.