Згідно з п. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень ч. 5 ст. 234 цього Кодексу суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України)

У жовтні 2006 р. К. звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

У заяві позивач вказав, що народився 3 березня 1950 р. у м. Ужгороді, його батьком є М., який не перебував у шлюбі з матір’ю, але визнавав своє батьківство, хоча й не встиг зареєструвати його в органах РАЦС. У травні 2006 р. М. помер, і встановлення факту батьківства необхідне для отримання спадщини.

До участі в справі суд допустив заінтересовану особу — Б.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 31 січня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2007 р., у задоволенні заяви відмовив.

У касаційній скарзі К. просив скасувати ухвалені в справі судові рішення та задовольнити його заяву, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з п. 1 ст. 234 ЦПК окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Звертаючись до суду із заявою, К. зазначив мету, з якою просив встановити факт батьківства, — необхідність отримання ним спадщини після смерті М.

Заінтересована особа Б., щодо якої рішенням суду встановлено факт спільного проживання із М. однією сім’єю, заперечувала проти задоволення заяви і права заявника на спадщину.

Наведене свідчить про те, що під час розгляду справи за заявою К. у порядку окремого провадження виник спір про право на спадщину М., який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

Зазначені обставини та вимоги ч. 6 ст. 235 ЦПК залишилися поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанцій, тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК, із залишенням заяви К. без розгляду.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. задовольнила частково: рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2007 р. скасувала, заяву К. про встановлення факту батьківства залишила без розгляду.