Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2008 Окремі види зобов’язань Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 р. (витяг)<br><I>Якщо позивач здав відповідачу на зберігання особисті речі, сплатив за це гроші та отримав від камери схову ключ з жетоном, суди дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами було укладено договір зберігання, на який поширюються правила глави 66 ЦК України.<br>Згідно зі статтями 942 і 950 ЦК України зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.<br>Оскільки позивач свої речі назад не одержав через їх викрадення невідомою особою з вини відповідача, тобто укладений договір було порушено з вини зберігача, то відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.<br>Судами встановлено, що за умовами договору зберігання, укладеного між сторонами, можливість відшкодування моральної шкоди не обумовлювалася.<br>Таким чином у місцевого суду не було правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид відповідальності у даному випадку за умовами договору на відповідача не покладався

Якщо позивач здав відповідачу на зберігання особисті речі, сплатив за це гроші та отримав від камери схову ключ з жетоном, суди дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами було укладено договір зберігання, на який поширюються правила глави 66 ЦК України.

Згідно зі статтями 942 і 950 ЦК України зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Оскільки позивач свої речі назад не одержав через їх викрадення невідомою особою з вини відповідача, тобто укладений договір було порушено з вини зберігача, то відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судами встановлено, що за умовами договору зберігання, укладеного між сторонами, можливість відшкодування моральної шкоди не обумовлювалася.

Таким чином у місцевого суду не було правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид відповідальності у даному випадку за умовами договору на відповідача не покладався


Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

від 19 березня 2008 р.

(витяг)


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом І., Б., Г. до товариства з обмеженою відповідальністю “Браво” (далі — ТОВ) про відшкодування збитків, за касаційною скаргою ТОВ на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2007 р., установила наступне.

У червні 2006 р. позивачки звернулися в суд із позовом до ТОВ про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зазначали, що 17 травня 2006 р. під час відвідування спортивно-розважального клубу “СВ”, що належить відповідачу, вони передали на зберігання особисті речі в камеру схову № 8, сплативши за це 1 грн., і отримали ключ з жетоном, тим самим уклавши договір зберігання належного їм майна.

При поверненні речей виявилось їх зникнення з камери зберігання.

Оскільки внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо зберігання їх речей їм було заподіяно збитки, позивачки просили суд стягнути з відповідача на користь І. 2 тис. 525 грн, Б. — 3 тис. 105 грн, Г. — 2 тис. 290 грн, що становить вартість втрачених речей, та по 1 тис. грн кожній для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2007 р., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивачок завдані збитки, судові витрати та по 100 грн для відшкодування моральної шкоди кожній, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу — під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вирішуючи позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що моральна шкода позивачкам була заподіяна неналежним виконанням відповідачем договору зберігання майна.

Однак погодитися з цим висновком судів не можна, виходячи з наступного.

При вирішенні справи суди виходили з того, що 17 травня 2006 р. позивачки здали відповідачу на зберігання в камеру схову № 8 особисті речі, сплатили за це 1 грн., отримали ключ з жетоном, але назад їх не одержали через викрадення невідомою особою з вини відповідача.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами було укладено договір зберігання, на який поширюються правила глави 66 ЦК.

Разом з тим, відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судами встановлено, що за умовами договору зберігання, укладеного між сторонами, можливість відшкодування моральної шкоди не обумовлювалася.

Таким чином у місцевого суду не було правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид відповідальності у даному випадку за умовами договору на відповідача не покладався.

Апеляційний суд, у порушення ст. 303 ЦПК, на зазначені порушення уваги не звернув та залишив рішення місцевого суду в цій частині без змін.

Оскільки судові рішення в цій частині відповідають фактичним обставинам справи, але судами неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за можливе відповідно до вимог ст. 341 ЦПК ухвалені судові рішення в цій частині скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Згідно зі статтями 942 і 950 ЦК зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов’язків щодо схову переданої речі встановлено ст. 951 цього Кодексу, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачем договору зберігання майна, внаслідок чого сталася втрата речей позивачок, судами вірно задоволені вимоги щодо стягнення завданих битків і постановлені в цій частині рішення відповідають вимогам матеріального й процесуального закону.

Оскільки резолютивна частина рішення місцевого суду була викладена шляхом визначення загальних сум стягнення на користь кожної позивачки, вона потребує зміни для виключення з цих сум розміру моральної шкоди.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила частково: рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2007 р. в частині стягнення моральної шкоди скасувала та ухвалила нове рішення, яким у відшкодуванні моральної шкоди відмовила. В частині стягнення збитків і судових витрат судові рішення змінила. Стягнула з ТОВ на користь І. 2 тис. 561 грн, на користь Б. — 3 тис. 141 грн і на користь Г — 2 тис. 326 грн. Рішення оскарженню не підлягає.