Вирок суду змінено у зв’язку з тим, що суд помилково визнав дії засудженої за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України як вчинені за попередньою змовою групою осіб, оскільки вона діяла як пособник у вчиненні іншою особою злочину, передбаченого ст. 358 цього Кодексу

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів суд призначив їй один рік шість місяців позбавлення волі. Згідно зі ст. 75 КК Д. була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання.

Д. засуджено за те, що 19 червня 2007 р. вона за попередньою змовою з невстановленою слідством особою з метою підроблення довідки про заробітну плату від імені дирекції одного з ТОВ (у якому засуджена не працювала) та подальшого використання цієї довідки передала зазначеній невстановленій слідством особі свій паспорт громадянина України та ідентифікаційний код для внесення в довідку анкетних даних про себе. Після цього Д. завідомо підроблений документ (довідку про розмір її заробітної плати, видану від імені дирекції ТОВ) надала у відділення регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі — КБ) з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб шляхом обману, а саме: з метою отримання кредиту в сумі 7 тис. грн. На підставі завідомо підробленого документа між Д. та зазначеним регіональним управлінням КБ було укладено кредитний договір, відповідно до якого вона отримала пластикову картку з лімітом 7 тис. грн. Знявши з карткового рахунку ці кошти, засуджена поділила їх із невстановленою особою, у результаті чого регіональному управлінню КБ було завдано матеріальну шкоду в розмірі 7 тис. грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області порушив питання про скасування вироку суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. При цьому він послався на те, що суд, кваліфікувавши дії підсудної за ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 358 КК, у мотивувальній частині вироку не зазначив таку кваліфікуючу ознаку її дій, як пособництво в підробці документів, а також усупереч вимогам ч. 3 ст. 72 КК не прийняв рішення про самостійне виконання покарання у виді штрафу, що передбачений ч. 3 ст. 358 КК.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який частково підтримав касаційне подання і вважав, що вирок необхідно змінити — перекваліфікувати дії засудженої з ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК на ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК та призначити їй покарання в межах санкції зазначених частин цих статей, у решті вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку, який не оспорюється в касаційному поданні, про доведеність винуватості Д. у використанні завідомо підробленого документа та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував ці дії за ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 190 КК відповідно.

Суд також встановив, що Д. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою з метою підроблення документа — довідки про заробітну плату — передала цій особі свій паспорт й ідентифікаційний код для внесення даних у довідку.

Органи досудового слідства кваліфікували зазначені дії Д. за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК як пособництво у підробленні документа за попередньою змовою групою осіб.

Як правильно зазначив у касаційному поданні прокурор, кваліфікуючи у мотивувальній частині вироку дії засудженої за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК, суд не вказав таку кваліфікуючу ознаку її дій, як пособництво у підробленні документа.

Крім цього, суд не звернув увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 27 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили декілька (два або більше) співвиконавців, тобто осіб, які безпосередньо вчинили злочин (виконали об’єктивну сторону складу злочину), передбачений КК. Кваліфікувати дії особи як пособництво у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб можна тоді, коли особа порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину двома або більшою кількістю співвиконавців, які до початку злочину домовилися про його вчинення.

Як встановив суд, Д. не вчиняла дій з підроблення довідки про заробітну плату, а лише своїми діями сприяла вчиненню цього злочину невстановленою слідством особою, яка діяла самостійно, тому колегія суддів визнала за необхідне вирок суду щодо Д. змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК на ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК як пособництво у підробленні документа, яке видається підприємством і надає права, з метою його використання, та призначити їй за цим Кодексом покарання у межах санкції зазначеної частини ст. 358, врахувавши встановлені у вироку обставини, які пом’якшують покарання, особу засудженої та тяжкість вчинених нею злочинів.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні Д. покарання колегія суддів визнала безпідставним.

Суд визначив остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тоді як у ч. 3 ст. 72 КК, на яку посилався прокурор у касаційному поданні, передбачено самостійне виконання основного покарання у виді штрафу в разі повного або часткового складання судом призначених покарань. Перешкоди для поглинення покарання у виді штрафу більш суворими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів у Кодексі не передбачені.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 р. стосовно Д. змінити, а саме — перекваліфікувати дії Д. з ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК на ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК та призначити їй за цим Кодексом покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 і ч. 3 ст. 358 цього Кодексу, колегія суддів призначила Д. остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, визначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та відповідно до ст. 75 КК звільнила Д. від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і покладенням на неї передбачених ст. 76 КК обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.