Всупереч вимогам ч. 1 ст. 57 КК України, суд призначив покарання у виді виправних робіт особі, яка не має місце роботи

Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 29 травня 2006 р. Щ., засуджено: — за ч. 1 ст. 125 КК України на 1 рік виправних робіт із відрахуванням 15 % заробітку в дохід держави; за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів Щ. визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Б. за ч. 2 ст. 125 КК України та Л. за ч. 1 ст. 125 КК України виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2006 р. вирок щодо Щ. залишено без зміни.

Як установив суд, 7 листопада 2005 р. близько 17 год. Щ., будучи у стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з Б., яка виникла на ґрунті їх неприязних стосунків із-за користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходилась худоба родини останньої, умисно став наносити дерев’яною палицею удари по голові та інших частинах тілах Б. На допомогу їй прибігли її мати — Л. та син Б.Р., яким Щ. також наніс удари палицею. Внаслідок цієї бійки засудженим було заподіяно Б. легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а Л. й Б.Р. — легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник М. просить судові рішення щодо Щ. змінити у зв’язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та даним про особу засудженого. Звертає увагу на те, що судом при постановлені вироку належним чином не враховані всі обставини, які б могли вплинути на пом’якшення Щ. покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав скаргу обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості Щ. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованими, і в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів про пом’якшення призначеного Щ. покарання, то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

При призначенні Щ. покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не в повній мірі врахував обставини, за яких були вчинені злочини, те, що від злочинних дій тяжких наслідків не настало, вік засудженого, його позитивну характеристику за місцем проживання, притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Крім того, суд всупереч вимогам ст. 57 ч. 1 КК України, призначив покарання у виді виправних робіт особі, яка не має місця роботи.

З урахуванням усіх цих обставин колегія суддів вважає можливим пом’якшити засудженому покарання.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника М. задовольнити.

Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 29 травня 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 вересня 2006 р. щодо Щ. змінити, пом’якшити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України до громадських робіт на 200 год. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 125 і ч. 1 ст.125 КК України Щ. визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України Щ. звільнити від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на Щ. покласти обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.