Звільнення особи від покарання за попереднім вироком у зв’язку з декриміналізацією діяння виключає можливість призначення їй покарання за новим вироком за правилами ст. 71 КК України.

Вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2008 року К. засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів К. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2005 року і остаточно К. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацію майна.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2008 року вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2008 року змінено: перекваліфіковано дії К. з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів К. визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, остаточне покарання К. визначено у виді позбавлення волі строком на 4 роки. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, К. визнано винним у вчиненні ним таких злочинів.

8 січня 2007 року біля 11 години К. без передбаченого законом дозволу незаконно носив у кишені брюк ніж - кинджал, який є холодною зброєю.

В цей же час К. незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною вагою 8,5 г.

У клопотанні про перегляд справи в порядку виключного провадження,

перший заступник прокурора Вінницької області ставив питання про зміну судових рішень щодо К. у зв'язку з неправильним

застосуванням кримінального закону, яке істотно вплинуло на правильність судових рішень та визначення остаточного покарання. Поданням п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, клопотання першого заступника прокурора Вінницької області підтримано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання першого заступника прокурора Вінницької області підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, винність К. у вчиненні злочинних дій, вказаних у вироку, доведена зібраними у справі доказами.

Дії К. за ст.ст. 263 ч.2, 307 ч. І КК України кваліфіковані правильно.

Міра покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України К. призначена у відповідності з вимогами ст.65 КК України.

Що стосується призначення покарання за сукупністю вироків, як місцевим, так і апеляційним судами, допущена помилка.

Як убачається з постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 14 грудня 2005 року К. звільнено від покарання за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2005 року у зв'язку з декриміналізацією діяння.

При розгляді справи, ні місцевому, ні апеляційному суду, не було відомо про дане рішення.

Отже, застосування як місцевим, так і апеляційним судами вимог ст. 71 КК України при визначенні К. остаточного покарання є безпідставним, а остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки виходить за межі можливого призначення покарання за сукупністю злочинів.

За таких обставин із зазначених судових рішень необхідно виключити призначення К. остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України.

Ураховуючи наведене, вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2008 року щодо К. змінено і виключено з резолютивної частини вироку і ухвали вказівку про застосування щодо К. ст.71 КК України.

Постановлено вважати К. засудженим:

- за ч. 1 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів К.

визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з конфіскацією майна.

За відбуттям покарання К. постановлено звільнити з під варти.