Порядок декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари не пов’язує обов’язок суб’єкта господарювання декларувати зміни оптово-відпускних цін на перелічені в п. 1 зазначеного Порядку продовольчі товари з метою подальшого використання такого товару покупцем, зокрема, як сировини для переробки чи як готової продукції

7 лютого 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом това¡риства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Богодухівська птахофабрика» (далі — ТОВ) до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області (далі — Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:

У жовтні 2008 р. ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 19 вересня 2008 р. № 120 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Оскаржуване рішення прийняте на підставі акта від 10 липня 2008 р. № 00463 про результати перевірки позивача з питань дотримання порядку встановлення та застосування цін на окремі види продовольства, у якому вказано на порушення ТОВ вимог розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 8 травня 2008 р. № 277 «Про декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» (далі — розпорядження ОДА № 277), прийнятого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» (далі — постанова КМУ № 1222). Так, ТОВ, збільшую¡чи протягом місяця на 1 % оптово-відпускні ціни на реалізовувані ним яйця курячі, такі зміни цін у порядку, встановленому п. 3 розпорядження ОДА № 277, не декларувало, внаслідок чого необґрунтовано одержало виручку в сумі 577 тис. 756 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 липня 2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 р., у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 жовтня 2010 р. рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, ТОВ просило скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2010 р. та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2010 р. у справі за позовом споживчого товариства «Леховіцер» до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення. У цій ухвалі касаційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач у зазначеній справі реалізував яловичину переробним підприємствам як сировину для подальшого виготовлення готової продукції, то вона не є продовольчим товаром у розумінні п. 1 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою КМУ № 1222 (далі — Порядок декларування). А тому зміна цін на неї не підлягає обов’язковому декларуванню.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до абз. 38 п. 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

Механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на перелічені вище продовольчі товари визначено Порядком декларування.

За правилами пунктів 2, 3 зазначеного Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у п. 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 %. Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів, у разі зміни їх оптово-відпускних цін подають до Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій декларацію за встановленою формою згідно з додатком і такі документи: пояснювальну записку щодо обґрунтування необхідності зміни оптово-відпускних цін разом з економічним аналізом фактичних витрат; калькуляцію собівартості продовольчих товарів (послуг з реалізації) із зазначенням обсягу матеріальних та трудових витрат; довідку про фактичну та декларовану рентабельність від реалізації продовольчих товарів. Зазначені документи підписуються керівником суб’єкта господарювання та завіряються печаткою. Декларація та документи, зазначені у цьому пункті, подаються не пізніше ніж за 10 днів до запровадження оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем реалізовувався продовольчий товар, зміна оптово-відпускних цін на який згідно з Порядком декларування підлягає обов’язковому декларуванню. Однак всупереч вимогам зазначеного Порядку та розпорядження ОДА № 277 збільшення такої ціни протягом місяця на 1 % ТОВ не задекларовано, що відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. № 298/519 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238), є порушенням порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами, та призвело до отримання позивачем необґрунтованої виручки.

У заяві про перегляд судових рішень ТОВ посилалося на те, що зміна цін на реалізовані ним яйця курячі не підлягає декларуванню у зв’язку з тим, що вони продавались не як продовольчий товар, а як сировина для подальшої переробки. Такі доводи позивача є безпідставними, оскільки зазначений вище нормативно-правовий акт не пов’язує обов’язок суб’єкта господарювання декларувати зміни оптово-відпускних цін на перелічені у п. 1 Порядку декларування продовольчі товари (серед яких і яйця курячі) із подальшим використанням такого товару покупцем, зокрема, як сировини для подальшої переробки чи як готової продукції.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оскаржуваного рішення Інспекції щодо застосування до ТОВ економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, з яким погодився і касаційний суд, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 244 КАС, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ТОВ відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.