Висновок про одержання засудженим хабара як особою, яка займає відповідальне становище зроблено без належного дослідження обставин справи.

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 лютого 2008 року Р. засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України Р. звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки і на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2008 року вирок залишено без змін.

У касаційному порядку судові рішення щодо Р. не переглядались.

Згідно з вироком Р. визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді завідуючого сектором контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у м. Сімферополі, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, з використанням наданих йому влади та службових повноважень отримав хабара за таких обставин.

15 березня 2006 року до Р. звернувся приватний підприємець Д. з пропозицією за хабар в сумі 10000 грн. зменшити суму фінансових санкцій у розмірі 80000 грн. за допущені ним порушення при здійсненні підприємницької діяльності.

Р погодився з цією пропозицією і 16 березня 2006 року о 13 годині 30 хвилин у приміщенні державної податкової інспекції в м.Сімферополі одержав від Д. хабара в сумі 5000 грн., після чого його було затримано працівниками міліції.

У клопотанні захисника ставилося питання про скасування ухвалених у даній справі судових рішень щодо Р. і направлення справи на нове розслідування з тих мотивів, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дав належної оцінки доказам, які є у справі, і достовірні докази винуватості Р. у вчиненні злочину, за який його засуджено, у справі відсутні, Крім того, захисник посилався на те, що Р. за посадою, яку він обіймав на час інкримінованого йому діяння, не був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника, який підтримав клопотання, думку прокурора, який вважав, що клопотання задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 400-4 КПК України підставами для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження є нововиявлені обставини, а також неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Тому зазначені у клопотанні захисника доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про неналежну оцінку судом доказів не можуть бути перевірені в порядку виключного провадження.

Проте судові рішення щодо Р. підлягають перегляду з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого має бути зазначено зокрема злочин у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин, а згідно з ч. 1 ст. 334 цього Кодексу мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити, окрім іншого, формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону органом досудового слідства та судом не виконано.

Як убачається з матеріалів справи, Р. обвинувачувався і його визнано винним в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Отже, кримінальний закон передбачає кілька підстав визнання службової особи, як суб'єкта злочину, передбаченого ст. 368 КК України, такою, що займає відповідальне становище.

Проте ні у постанові про притягнення Р. як обвинуваченого, ні в обвинувальному вироку щодо нього не зазначено, за якою з визначених законом підстав його визнано службовою особою, яка займає відповідальне становище.

За таких обставин вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2008 року щодо Р. скасовано, а справу направлено на нове розслідування.