Розглядаючи справу про банкрутство, судам слід мати на увазі, що необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України

У жовтні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю (далі —ТОВ) “Макс Лайн” звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 51 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі — Закон).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2006 р. за вказаною заявою порушено провадження про банкрутство ТОВ “Макс Лайн” у порядку ст. 51 зазначеного Закону.

Постановою цього ж суду від 14 грудня 2006 р. ТОВ “Макс Лайн” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії–арбітражного керуючого Петренка А.С.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 р. зазначену постанову місцевого господарського суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 травня 2008 р. за касаційною скаргою ТОВ “СП МДМ” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ “Макс Лайн” не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ “СП МДМ”, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін постанову Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2006 р., Вищий господарський суд України виходив із того, що ТОВ “СП МДМ” не є учасником справи про банкрутство, а вказана постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом є обґрунтованою і законною та безпосередньо не стосується майнових прав скаржника.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника–юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до з ч. 4 ст. 105 ЦК комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК).

Частиною 1 ст. 111 ЦК передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту ч. 5 ст. 60 ГК, яка регулює загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК.

З матеріалів даної справи вбачається, що голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами ст. 51 Закону з порушенням строку, передбаченого ч. 4 ст. 105 ЦК. Крім того, у заяві про банкрутство ТОВ “Макс Лайн” відсутні відомості про те, чи проводилася належним чином оцінка наявного майна боржника, чи повідомлявся орган державної податкової служби про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку, а також відсутні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення даної юридичної особи відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте суди на них уваги не звернули і залишили без належної правової оцінки.

Також безпідставним є висновок Вищого господарського суду України про те, що постанова Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2006 р. не стосується майнових прав ТОВ “СП МДМ”, оскільки суд касаційної інстанції не звернув уваги на доводи скаржника про неможливість виконання ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2006 р. у справі №22-6434/06, якою за ТОВ “СП МДМ” поновлено реєстрацію права власності на приміщення, розташоване у місті Запоріжжі, що також було включено до ліквідаційної маси боржника — ТОВ “Макс Лайн”.

За таких обставин прийняті у даній справі постанова Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2006 р. і постанова Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 р. є незаконними та необґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ “СП МДМ” задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 р. та постанову Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2006 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.