Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Зміївської ТЕС на постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. № 33/137-04 у справі за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Зміївської ТЕС про стягнення 8180171 грн. 22 коп.,

У квітні 2004 р. дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” подала до господарського суду Харківської області позов до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Зміївської ТЕС про стягнення 8180171 грн. 22 коп. Вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість на цю суму перед позивачем по оплаті за транспортування газу згідно укладеного між сторонами договору про надання послуг із транспортування природного газу від 2 січня 2003 р. № 8386.
Рішенням господарського суду Харківської області від 8 червня 2004 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7251688 грн. 12 коп. боргу, 326140 грн. 93 коп. інфляційних, 99403 грн. 54 коп. – 3% річних та 271281 грн. 96 коп. пені. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2004 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. № 33/137-04 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2004 р. залишено без змін.
При цьому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції правильно визнали надуманими посилання відповідача на положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та зазначили, що мораторій на вимоги поточного кредитора, яким позивач міг бути у справі про банкрутство відповідача, порушеній у 2002 р., не розповсюджується. Щодо порушення справи про банкрутство відповідача у 2004 р., то позивач не є конкурсним кредитором. У зв’язку з цим суди обґрунтовано стягнули заборгованість за послуги з транспортування газу відповідно до договору від 2 січня 2003 р., пеню та відшкодували позивачу втрати від інфляції і відсотки за користування коштами за час до порушення справи про банкрутство відповідача (а.с. 160-162).
Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. № 33/137-04 за касаційною скаргою ВАТ ôДержавна енергогенеруюча компанія.

“Центренерго” в особі Зміївської ТЕС, де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається у цьому Законі в тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство (ст. 11, абз. 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду м. Києва від 13 березня 2002 р. відносно ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” було порушено справу про банкрутство № 10/108 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23 вересня 2003 р. цю справу приєднано до справи № 23/166.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 3 лютого 2004 р. по справі № 23/166 провадження було припинено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 9 лютого 2004 р. порушено нову справу про банкрутство відносно ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” № 15/76-б та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Розгляд даної справи триває (а.с. 75).

Проте, перелічені ухвали (крім ухвали господарського суду м. Києва від 9 лютого 2004 р.) у матеріалах справи відсутні та судами не досліджувались.

У той же час визначальне значення для правильного вирішення цього спору має встановлення тривалості мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки допущені судами помилки в застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, усі ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід долучити копії перелічених судових рішень.

З урахуванням дії мораторію потрібно розглянути справу відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та прийняти правильне рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷–111²¹ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України


Касаційну скаргу ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Зміївської ТЕС задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 р. № 33/137-04, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2004 р. та рішення господарського суду Харківської області від 8 червня 2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.