Згідно з вимогами ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи апеляції мають бути проаналізовані та жоден з них не повинен залишатися без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Порушення апеляційним судом зазначених вимог закону потягло скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд
Ухвала
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 3 серпня 2010 р.
(в и т я г)
Корольовський районний суд м. Житомира вироком від 23 жовтня 2009 р. засудив Н. за ч. 2 ст. 382 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної виконавчої служби строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК Н. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням обов’язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК.
Згідно із ч. 3 ст. 49 КК засуджену звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 22 грудня 2009 р. цей вирок змінив у порядку ст. 365 КПК та постановив вважати Н. звільненою від призначеного судом першої інстанції покарання. У решті вирок залишено без змін.
Н. визнано винною і засуджено за те, що вона, працюючи державним виконавцем, а згодом старшим судовим виконавцем державної виконавчої служби районного управління, умисно не виконувала судові рішення про стягнення зі спільного українсько-американського підприємства на користь товариства з обмеженою відповідальністю боргу на загальну суму 49 тис. 907 грн, у тому числі 4 тис. 537 грн виконавчого збору, що завдало істотну шкоду охоронюваним законом інтересам юридичної особи.
У касаційній скарзі Н. порушила питання про скасування судових рішень як незаконних та закриття щодо неї кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину. При цьому вона наводила доводи про необґрунтованість судових рішень. У скарзі зазначено, що у справі немає доказів на підтвердження складу злочину в її діях, а також про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції не розглянув і не проаналізував усіх доводів апеляції її захисника.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, не погоджуючись з вироком суду щодо Н., захисник подала апеляцію, яку апеляційний суд залишив без задоволення, а зазначений вирок — без змін.
Відповідно до ст. 377 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд цих вимог закону не виконав, не звернув уваги на доводи апеляції захисника, не дав їм належної оцінки та не навів підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Зокрема, захисник у своїй апеляції зазначила про відсутність у діях Н. об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 382 КК; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповноту судового слідства, оскільки суд першої інстанції не дав оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, зокрема постановам Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 р. та від 17 червня 2009 р., наказу господарського суду № 8/1223; навела доводи того, що з метою виконання рішення Н. вчиняла необхідні дії, як того вимагає Закон від 24 березня 1998 р. № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу». Вона також зауважила на тому, що досудовим та судовим слідством не з’ясовано, яким чином спричинено шкоду інтересам юридичної особи.
За своїм змістом доводи зазначеної апеляції аналогічні доводам касаційної скарги засудженої Н.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду справи суті всіх зазначених в апеляції захисника доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них не дав і своє рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не мотивував.
Крім того, апеляційний суд своїм рішенням про звільнення Н. від призначеного судом першої інстанції покарання порушив закон, оскільки погіршив становище засудженої, яка вироком суду була звільнена від кримінальної відповідальності.
Отже, виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила скасувати ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2009 р. щодо Н., а справу направити до того ж апеляційного суду на новий апеляційний розгляд.