Відповідно до ст. 323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Згідно із положеннями ст. 334 цього Кодексу в мотивувальній частині вироку наводяться, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Порушення судом зазначених вимог закону призвело до скасування вироку

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області вироком від 26 листопада 2008 р. засудив:

– У. за ч. 1 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до виправних робіт строком на два роки з відрахуванням 20 % у дохід держави;

– Т. за ч. 1 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 КК до штрафу в розмірі 1 тис. грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У. і Т. визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

5 червня 2008 р. приблизно о 23 год. У., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, вчинив розбійний напад на М., спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, та заволодів його телефоном і грошима в сумі 2 тис. грн, а Т. безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, завдав потерпілому декілька ударів ногою у спину.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених унаслідок невиправданої м’якості. На думку прокурора, суд необґрунтовано перекваліфікував дії У. з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК, а Т. — з ч. 2 ст. 187 на ч. 1 ст. 296 КК. Він також вважав, що дії засуджених необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 323 КПК вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 334 КПК у мотивувальній частині вироку разом з іншими обставинами наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта й інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Як видно з вироку, місцевий суд цих вимог закону не дотримав.

З матеріалів справи вбачається, що У. і Т. було пред’явлено обвинувачення у вчиненні ними розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, і їхні дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК.

Перекваліфіковуючи дії У. з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК, а Т. — з ч. 2 ст. 187 на ч. 1 ст. 296 КК, суд зазначив, що У. вчинив розбійний напад на М. самостійно і його дії не були пов’язані єдиним умислом з діями Т., який також самостійно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, завдав потерпілому декілька ударів ногою у спину.

Обґрунтовуючи правильність перекваліфікації дій У. і Т., суд послався на показання засуджених в судовому засіданні, де вони заперечували вчинення ними розбійного нападу за попередньою змовою на М.

Однак суд не дав оцінки показанням засуджених та потерпілого на досудовому слідстві.

Як убачається з показань потерпілого М., 5 червня 2008 р. приблизно о 23 год., перебуваючи в кафе разом з У., він чув як останній телефонував своєму товаришу. З розмови він зрозумів, що його хочуть пограбувати.

Згідно з показаннями засудженого У. увечері 5 червня 2008 р., перебуваючи в кафе, у нього виник намір пограбувати М. Про це він по мобільному телефону повідомив Т., який прийшов у кафе. Проводжаючи М. додому, У. вдарив його рукою в обличчя, від чого потерпілий упав. У той час коли він забирав речі потерпілого до них підійшов Т., який також завдав ударів М. ногою.

Із показань засудженого Т. убачається, що після того, як ввечері 5 червня 2008 р. У. зателефонував йому з кафе та запропонував пограбувати М., він прийшов у це кафе. Через деякий час Т. побачив потерпілого, який лежав на землі і казав У., щоб його не били і що усе віддасть. Підійшовши, Т. вдарив потерпілого ногою, а У. забрав з кишені М. мобільний телефон і гроші. Того ж дня У. дав йому 40 грн.

З огляду на зазначене колегія суддів визнала, що рішення суду про перекваліфікацію дій У. з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК і Т. з ч. 2 ст. 187 на ч. 1 ст. 96 КК є передчасним, прийняте без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних доказів, а тому не може бути визнане законним і обґрунтованим, оскільки суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке суттєво вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду необхідно з’ясувати фактичні обставини справи, дати їм правильну юридичну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Далі, як зазначила колегія суддів, якщо суд дійде висновку щодо доведеності вини У. і Т. у злочині, за який їх притягнуто до кримінальної відповідальності, то їм слід призначити покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК, яке б відповідало ступеню тяжкості злочину та особі кожного з них.

З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2008 р. щодо У. і Т. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.