Відповідно до ст. 212 КПК України формами закінчення досудового слідства є складання обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У зв’язку з цим суди, згідно з положеннями ч. 4 ст. 236⁷ КПК України, не вправі приймати до розгляду скарги на постанови про порушення кримінальної справи після закінчення досудового слідства.

Постановою прокурора Олександрівського району Кіровоградської області від 15 вересня 2003 року було порушено кримінальну справу щодо М. за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 299 КК України.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2004 року за скаргою М. зазначену постанову прокурора про порушення кримінальної справи щодо М. за ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 299 КК України було скасовано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2004 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування судових рішень як незаконних і необґрунтованих, постановлених з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність задоволення касаційного подання прокурора з таких підстав.

Як убачається з матеріалі справи, 30 грудня 2003 року прокурором було затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі щодо М. по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 299 КК України. Дану кримінальну справу з обвинувальним висновком, 31 грудня 2003 року, було надіслано апеляційному суду Кіровоградської області в порядку статей 38, 232 КПК України.

Проте, 15 березня 2004 року місцевий суд розглянув скаргу М. на постанову прокурора від 15 вересня 2003 року про порушення кримінальної справи щодо М., чим допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону, яким не передбачено розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи після затвердження у справі обвинувального висновку.

Апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув. При цьому 11 травня 2004 року була розглянута апеляція прокурора на постанову місцевого суду від 15 березня 2004 року, а 14 травня 2004 року, в порядку ст. 37 КПК України апеляційний суд Кіровоградської області надіслав кримінальну справу щодо М. в Олександрівський районний суд для розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала постанову Олександівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2004 року, у справі за скаргою М., а матеріали цієї справи направила на новий судовий розгляд.