Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

У грудні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Главстрой» (далі — ТОВ «Главстрой») звернулось у Господарський суд Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Сіті» (далі — ТОВ «Наталка-Сіті») про стягнення 3 млн 201 тис. 900 грн заборгованості за виконані будівельні роботи за договором генерального підряду на будівництво приміщення торговельного центру від 24 лютого 2005 р. № 14 (далі — договір № 14) та додатковими угодами до нього, а також 52 тис. 897 грн річних за прострочення оплати виконаних будівельних робіт, 25 тис. 618 грн судових витрат і 162 тис. 740 грн витрат за послуги адвоката.

У процесі розгляду справи ТОВ «Главстрой» збільшило розмір позовних вимог у частині стягнення річних у сумі 53 тис. 687 грн, а також заявило додатково позовні вимоги про стягнення 589 тис. 150 грн неустойки (пені) за прострочення виконання грошових зобов’язань.

До прийняття рішення зі спору ТОВ «Наталка-Сіті» подало зустрічний позов про розірвання договору № 14 та стягнення з ТОВ «Главстрой» зайво сплачених коштів у сумі 2 млн 726 тис. 456 грн, посилаючись при цьому на невиконання зазначеним товариством робіт за вказаним договором у повному обсязі.

Господарський суд Одеської області рішенням від 11 червня 2007 р. первісний позов задовольнив частково: постановив стягнути з ТОВ «Наталка-Сіті» 3 млн 201 тис. 900 грн основного боргу, 53 тис. 687 грн річних, 589 тис. 150 грн неустойки та судові витрати. В іншій частині первісний позов залишено без задоволення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 17 липня 2007 р. зазначене рішення Господарського суду Одеської області скасував у частині стягнення 589 тис. 150 грн неустойки. В іншій частині це рішення залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані доведеністю вимог позивача за первісним позовом щодо невиконання відповідачем зобов’язань щодо розрахунків за виконані підрядні роботи за договором № 14, а також відсутністю підстав для розірвання вказаного договору та стягнення коштів за зустрічним позовом.

Вищий господарський суд України постановою від 30 жовтня 2007 р. названі постанову Одеського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області скасував, а справу передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

13 грудня 2007 р. Верховний Суд України порушив провадження за касаційною скаргою ТОВ «Главстрой» про скасування названої постанови Вищого господарського суду України. На обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 4 ГПК рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що суди неповно дослідили фактичні обставини та матеріали справи, а судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуально-го права.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24 лютого 2005 р. ТОВ «Наталка-Сіті» і ТОВ «Главстрой» уклали договір № 14.

Згідно з п. 2.1 цього договору ТОВ «Главстрой» прийняло на себе зобов’язання власними та залученими силами і матеріально-технічними засобами виконати роботи з проектування та будівництва приміщення двоповерхового торговельного центру, розташованого у м. Одесі, відповідно до погодженого ТОВ «Наталка-Сіті» проекту і діючих в Україні будівельних норм та правил, а ТОВ «Наталка-Сіті», у свою чергу, зобов’язалося забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти й оплатити виконані роботи.

Вирішуючи господарський спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку залученим до матеріалів справи довідкам про вартість виконаних робіт та актам про виконані роботи в період з березня по грудень 2005 р. та з січня по березень 2006 р., які сторони підписали без зауважень щодо якості виконаних робіт та їх вартості. Крім того, у матеріалах справи наявний акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затверджений 22 червня 2006 р., підписаний, зокрема, позивачем і відповідачем без зауважень, згідно з яким зазначену будівлю торговельного центру прийнято в експлуатацію.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 877 ЦК підрядник зобов’язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Покладений в основу постанови Вищого господарського суду України висновок про те, що замовник самостійно уклав окремі договори на виконання робіт з іншими підрядними організаціями та оплатив роботи за вказаними договорами, внаслідок чого сума оплати за договором № 14 могла бути зменшеною, ґрунтується на припущеннях касаційного суду та не враховує наявні у справі докази, а також обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, як убачається із матеріалів справи, 26 грудня 2005 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 14, якою змінили та доповнили положення цього договору, зокрема передбачили можливість замовника виконувати самостійно за свій рахунок окремі види робіт (п. 6 додаткової угоди). При цьому в пунктах 1, 9 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що вартість виконання ТОВ «Главстрой» робіт за договором № 14 є твердою, остаточною і становить 33 млн 663 тис. 421 грн, та підтвердили здійснення оплати замовником за виконані роботи на суму 29 млн 601 тис. 642 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій підставно врахували як доказ та дали правову оцінку акту звірки взаємних розрахунків від 1 червня 2006 р. між ТОВ «Главстрой» та ТОВ «Наталка-Сіті», відповідно до якого станом на 1 червня 2006 р. заборгованість ТОВ «Наталка-Сіті» перед ТОВ «Главстрой» становила 3 млн 201 тис. 900 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ГК у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Водночас за ст. 843 ЦК у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ТОВ «Главстрой» про стягнення з відповідача заборгованості згідно з актом звірки взаємних розрахунків в сумі 3 млн 201 тис. 900 грн та річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 53 тис. 687 грн.

Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що об’єкт будівництва прийнятий в експлуатацію без зауважень з боку замовника, обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог через їх недоведеність.

Верховний Суд України на підставі положень статей 6, 8 Конституції України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції і статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 р. прийнята на підставі встановлених судом фактичних обставин та наявних матеріалів справи відповідно до норм матеріального і процесуального права, є законною та обґрунтованою, керуючись ст. 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ «Главстрой» задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 р. скасувала, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 р. залишила в силі.