У відповідності з вимогами ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. При цьому недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються

У січні 2008 р. Долинська сільська рада Запорізької області подала до господарського суду Запорізької області позов до гаражно-експлуатаційного кооперативу “Хортицький-17”, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, про визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 17 березня 1997 р. недійсним. Позовні вимоги мотивовані порушенням при укладенні спірного договору вимог ст.ст. 8, 19, 21, 66, 67, 102 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 7 травня 2008 р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізьку районну державну адміністрацію; Абрахманова Р.З., Башова С.І. та інших – всього 20 фізичних осіб.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 3 липня 2008 р. позов задоволено. Визнано недійсним укладений між сторонами договір від 17 березня 1997 р. на право тимчасового користування землею (на умовах оренди).

Рішення мотивовано тим, що спірний договір суперечить положенням Земельного кодексу України. Строки позовної давності не застосовуються до вимог про визнання угод недійсними.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 р. вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 р. залишено без змін.

Постанови обґрунтовані тим, що договір на право тимчасового користування землею (на правах оренди) укладено сторонами з порушенням норм діючого на той час законодавства. Однак, у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 лютого 2009 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 р. № 6/89д/08 за касаційною скаргою Долинської сільської ради Запорізької області, де поставлено питання про скасування цієї постанови і постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 р. та залишення без змін рішення господарського суду Запорізької області від 3 липня 2008 р. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідача, представника Долинської сільської ради Запорізької області та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 17 березня 1997 р. між сторонами укладено договір на право тимчасового користування землею (на умовах оренди) (далі – Договір). Згідно з умовами Договору орендодавець (Долинська сільська рада) надає, а гаражно-експлуатаційний кооператив “Хортицький-17” (орендар) приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 1,5 га. Земельна ділянка надається на умовах довгострокової оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування гаражів. 17 березня 1997 р. Договір зареєстровано Долинською сільською радою в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 8.

Суди усіх інстанцій, розглядаючи спір про визнання Договору недійсним, дійшли висновку, що цей Договір укладено сторонами з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Так, всупереч положенням ст.ст. 17, 19, 27, 67 ЗК України при укладенні договору був порушений порядок надання в оренду земельної ділянки. А саме: не додержана форма типового договору, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 17 березня 1993 р., не надано суду рішення про погодження проекту відведення спірної земельної ділянки, до договору не доданий план або схема земельної ділянки, не вказане місцезнаходження орендаря. Розмір цієї ділянки значно перевищує встановлений ст. 67 ЗК України розмір.

Апеляційний і касаційний суди, пославшись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, відмовили у позові.

Проте, такий висновок не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

У відповідності з вимогами ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. При цьому недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

У зв’язку з цим господарський суд Запорізької області дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 р. підлягають скасуванню, а рішення господарського суду Запорізької області від 3 липня 2008 р. – залишенню в силі.

Верховний Суд України в силу положень ст. ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст. ст. 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений в ст. 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷-111²¹ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Долинської сільської ради Запорізької області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 3 липня 2008 р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.