Адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності Антимонопольного комітету України та його органів як суб’єктів владних повноважень

7 жовтня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою комунального підприємства “Донецькміськводоканал” (далі — КП “Донецькміськводоканал”) справу за його позовом до Антимонопольного комітету України (далі — АМКУ) про визнання недійсним рішення від 26 грудня 2003 р., встановила:

Господарський суд м. Києва постановою від 12 грудня 2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 р., у задоволенні зазначеного позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2007 р. провадження за касаційною скаргою КП “Донецькміськводоканал” на рішення судів першої та апеляційної інстанцій закрив і направив справу на розгляд до Вищого господарського суду України, оскільки дійшов висновку, що ця справа не належить до компетенції адміністративних судів.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами КП “Донецькміськводоканал” просить скасувати її та направити справу для касаційного розгляду до Вищого адміністративного суду України. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 6 розд. VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що вона не може розглядатись у порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України від 11 січня 2001 р. № 2210-III “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ до господарського суду у двомісячний строк із дня його одержання.

Проте із цим висновком суду погодитися не можна.

У ст. 1 Закону України від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХII “Про Антимонопольний комітет України”, ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АМКУ визначено як державний орган зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень, наведеним у ст. 3 КАС. Таким чином, спори за участю органів АМКУ щодо виконання ними своїх повноважень є публічно-правовими.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 ст. 6 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-III “Про судоустрій України” встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Закон України “Про захист економічної конкуренції” містить спеціальні норми — щодо захисту економічної конкуренції, а також загальні — щодо порядку захисту суб’єктом господарювання прав, порушених органами АМКУ. Проте цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати компетенцію судів щодо розгляду публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності АМКУ та його органів як суб’єктів владних повноважень.

Оскільки справа, що розглядається, є справою адміністративної юрисдикції, суд касаційної інстанції помилково закрив провадження в ній на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС.

За таких обставин ухвала касаційного суду підлягає скасуванню, справа — направленню до цього суду на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Комунального підприємства “Донецькміськводоканал” задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 р. скасувати, справу направити до цього суду для розгляду в касаційному порядку.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.