Відповідно до ч. 7 ст. 248-6 ЦПК України суд може залишити скаргу без розгляду, якщо з’ясує, що в ній ідеться про певний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження
Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 27 вересня 2001 р.
(в и т я г)
Я. звернувся в суд зі скаргою на незаконні дії депутатів та рішення Луганської міської ради від 14 квітня 2001 р., яким були достроково припинені його повноваження голови міської ради. Заявник зазначав, що при розгляді поточних питань у сесійній залі виник конфлікт, коли депутати не голосували за кандидатів до лічильної комісії, яких запропонував голова. Для улагодження конфлікту він оголосив перерву, 38 депутатів пішли із сесійної зали і на порушення ст. 46 Закону від 21 травня 1997 р. “Про місцеве самоврядування в Україні” та п. 4.2 регламенту Луганської міської ради продовжили сесію не в залі засідань міської ради, а в залі коледжу культури, обрали головуючого зі складу депутатів, лічильну комісію.
На порушення ч. 2 ст. 79 згаданого вище Закону депутати розглянули питання про дострокове припинення його повноважень як міського голови, не представивши ніяких документів і не запросивши його на комісії для заслуховування. Вважаючи, що комісії та депутати не мали таких повноважень, заявник просив зазначене рішення скасувати.
Ухвалою Донецького обласного суду від 12 червня 2001 р. скаргу Я. було залишено без розгляду, а заявнику роз’яснено його право на пред’явлення позову на загальних підставах.
Не погоджуючись із ухвалою, Я. звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу і вирішити питання по суті, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції послався на ч. 7 ст. 248-6 ЦПК, зазначаючи, що при розгляді скарги було встановлено наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження, тому скаргу залишив без розгляду.
Проте такий висновок не є обгрунтованим, оскільки суд не з’ясував суті заявлених Я. вимог та характеру правовідносин, що виникли. Без з’ясування цих обставин неможливо вирішити питання про застосування положень ст. 248-6 ЦПК.
Враховуючи викладене, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу Донецького обласного суду скасувала з направленням справи на новий розгляд