За змістом ст. 382 КПК України, перевіряючи законність постанови суду, винесеної у порядку, передбаченому ст. 236⁸ цього Кодексу, апеляційний суд не повинен вирішувати тих питань, які належать до компетенції місцевого суду

Приводом для цього стали матеріали перевірки, проведеної податковими органами Чернівецької області, а підставами — достатні дані, суть яких зводиться до того, що Т., використовуючи платіжні документи, які не підтверджують його майнових прав на тютюнові вироби — сигарети «Ронсон» у кількості 29 тис. 460 пачок і «Честерфілд» — 420 па-чок, що були вилучені в нього 13 травня 2009 р. на ділянці відповідальності прикордонного поста відділу прикордонної служби і як безхазяйні належали державі, шляхом обману заволодів ними, заподіявши шкоду на суму 83 тис. 195 грн, що є великим розміром.

Сторожинецький районний суд Чернівецької області не погодився з доводами, наведеними у поданій в інтересах Т. скарзі захисника М. про скасування постанови прокурора й за результатами розгляду скарги виніс постанову від 1 лютого 2010 р. про залишення її без задоволення.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 23 лютого 2010 р. скасував постанову районного суду та постанову заступника прокурора, мотивувавши своє рішення наявністю правовстановлю-ючих документів, які на момент порушення кримінальної справи підтверджували право власності Т. на тютюнові вироби і не давали підстав розцінювати його дії щодо цього майна як шахрайські.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 382 КПК апеляційний суд, перевіряючи судові рішення цієї категорії справ, має з’ясувати, чи додержався суд першої інстанції при розгляді скарги вимог процесуального закону, і не повинен вирішувати тих питань, які належать до компетенції місцевого суду.

Проте зазначені вимоги закону суд апеляційної інстанції порушив.

Як убачається з матеріалів справи, підставами для її порушення стали дані про те, що Т., використовуючи фіскальні чеки спочатку ТОВ, а потім ПП, намагався заволодіти безхазяйним майном — тютюновими виробами, вилученими в нього на ділянці відповідальності прикордонного поста.

Проаналізувавши ці та інші матеріали, заступник прокурора дійшов висновку, що в них міститься достатньо даних про вчинення Т. дій, які підпадають під ознаки заволодіння чужим майном шляхом обману. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Апеляційний суд, керуючись зазначеними вище положеннями закону, замість перевірки правильності висновків місцевого суду про наявність у матеріалах дослідчої перевірки достатніх даних, які вказують на ознаки злочину, вдався до оцінки цих даних. При цьому, пославшись на рішення суду у справі про адміністративне правопорушення, фактично визнав Т. добросовісним набувачем тютюнових виробів. Такі дії суду неприпустимі.

Крім того, апеляційний суд вийшов за межі наданих йому повноважень і за результатами перегляду справи прийняв рішення про скасування постанови заступника прокурора про порушення кримінальної справи.

За викладених обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2010 р., постановлену за результатами розгляду поданої в інтересах Т. скарги захисника М. на постанову заступника прокурора Сторожинецького району Чернівецької області від 20 листопада 2009 р. про порушення кримінальної справи, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду.