Судове рішення Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд у зв’язку з тим, що, переглянувши в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і скасувавши їх, цей суд порушив положення процесуального закону, а саме: не обґрунтував підстави задоволення касаційної скарги особи, яка не брала участі у справі; всупереч вимогам ст. 220 КАС України самостійно дослідив докази, встановив та визнав доведеними фактичні обставини щодо пропуску заявником строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, які не були встановлені у скасованих судових рішеннях; не обґрунтував, що обставини, на які посилався заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, не підпадають під поняття «нововиявлені обставини». Крім того, Вищий адміністративний суд України помилково не звернув увагу на порушення статей 245 та 254 зазначеного Кодексу, допущені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи — перегляд судом першої інстанції свого рішення за нововиявленими обставинами, незважаючи на те, що на момент відкриття провадження за цією заявою залишилась не розглянута апеляційна скарга на це ж рішення суду

25 травня 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Горбового В.А. (представника Корлесса Е.М.) cправу за позовом Васіна П.К. до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі — ОДПІ), виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі — Виконком) та Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі — РДА), треті особи — товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж» (далі — ТОВ), Олійник Р.М., про визнання неправомірними дій, відшкодування моральної шкоди та зобов’язання вчинити дії, встановила:

У травні 2007 р. Васін П.К. звернувся до суду з позовом до ОДПІ, в якому просив визнати неправомірними дії останньої щодо відмови у включенні до Єдиного банку даних про платників податків–юридичних осіб відомостей про позивача як засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Дари ланів» та зобов’язати вчинити такі дії. Заявами від 24 червня 2007 р. позивач доповнив позовні вимоги, пред’явивши вимоги до Виконкому та РДА, а також відмовився від позовних вимог до ОДПІ. З урахуванням останніх доповнень Васін П.К. просив: визнати протиправною бездіяльність Виконкому стосовно ненадання йому витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців (далі — реєстр) щодо відомостей про ТОВ; зобов’язати Виконком надати зазначені витяг та довідку; зобов’язати останнього відшкодувати моральну шкоду; визнати протиправними дії, реєстраційні дії та записи в реєстрі РДА, державних реєстраторів зазначеної адміністрації щодо державної реєстрації змін до статуту ТОВ, внесення записів про зміни до відомостей про ТОВ та зобов’язати РДА скасувати державну реєстрацію змін; внести до реєстру зміни та зареєструвати їх, заборонити відмовляти у державній реєстрації цих змін з будь-яких підстав; включити до реєстру записи про наявність у переліку засновників (учасників) ТОВ лише двох осіб — Васіна П.К. та Олійника Р.М., і належність їм прав учасників та власників часток у статутному фонді ТОВ; скасувати записи про наявність у ТОВ інших учасників і розмірів статутного фонду; визначити порядок здійснення відповідачем зазначених дій.

Мукачівський районний суд Закарпатської області постановою від 31 травня 2007 р. позов задовольнив частково.

Цей же суд ухвалою від 26 грудня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 р., частково задовольнив заяву Корлесса Е.М. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасував постанову суду першої інстанції і провадження у справі закрив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 листопада 2009 р. ці рішення скасував, заяву Корлесса Е.М. про перегляд постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.

У скарзі до Верховного Суду України Горбовий В.А. просив переглянути за винятковими обставинами та скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України із залишенням у силі ухвали апеляційного суду. На обґрунтування зазначеного скаржник додав рішення касаційного суду, в якому, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга має бути частково задоволена з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 211 КАС право на касаційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки.

Як убачається з приписів чинного законодавства, судове рішення, яке оскаржується не залученою до розгляду справи особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, свобод, інтересів та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто та вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або у ньому міститься судження про права, свободи, інтереси та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

На порушення вимог ст. 211 КАС Вищий адміністративний суд України, задовольняючи касаційну скаргу Леути В.В., який не брав участі у справі, не обґрунтував, зокрема: підстави такого задоволення; висновки, що права, свободи, інтереси та обов’язки скаржника, який став учасником ТОВ з 20 серпня 2007 р., придбавши частку в корпоративних правах ТОВ, могли бути порушені постановою суду від 31 травня 2007 р. (прийнятою до укладення зазначеної угоди) та судовими рішеннями за результатом перегляду цієї постанови за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд касаційної інстанції всупереч вимогам ст. 220 КАС самостійно дослідив докази, встановив та визнав доведеними фактичні обставини, виходячи з яких зробив висновок про пропуск Корлессом Е.М. строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Такі обставини не були встановлені у скасованих судових рішеннях.

Необґрунтований також висновок цього суду про те, що обставини, на які посилався Корлесс Е.М., не є нововиявленими в розумінні ст. 245 КАС.

Зазначений кодифікований акт не містить визначення нововиявлених обставин. Водночас серед підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС наведено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції не обґрунтував того, що обставини, на які посилався заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, не підпадають під поняття «нововиявлені обставини».

У той же час Вищий адміністративний суд України, скасувавши рішення попередніх судів, ухвалених у порядку провадження за нововиявленими обставинами, та залишивши без задоволення заяву Корлесса Е.М. про перегляд постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, помилково не звернув увагу на порушення, допущені цими судами під час розгляду справи.

За змістом статей 245 та 254 КАС перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку можливий щодо рішення, яке не набрало законної сили (умовно не набрало законної сили), а перегляд за нововиявленими обставинами — щодо рішення, яке набрало законної сили. Таким чином, перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами в той час, коли на останнє подана апеляційна скарга, яка не направлялася для розгляду в апеляційному порядку і не могла бути розглянутою, виключається.

Водночас суд першої інстанції переглянув рішення у справі за нововиявленими обставинами, незважаючи на те, що на момент відкриття провадження за заявою Корлесса Е.М. ще не було вирішено питання щодо апеляційної скарги прокуратури Закарпатської області на це ж рішення суду.

Зазначене порушення залишилось без відповідної правової оцінки та дій з боку апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розглядуваний спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки виник з корпоративних правовідносин між учасниками господарського товариства, а тому мав вирішуватися судами в порядку господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції не звернув увагу на це порушення закону.

За таких обставин рішення Вищого адміністративного суду України не є законним, підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Горбового В.А. задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2009 р. скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.