розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2004 р. кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої С. на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2003 р.

Цією постановою відмовлено в задоволенні скарги С., в якій вона ставила питання про скасування постанови слідчого Центрально-Міського РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 11 лютого 2003 р. про закриття кримінальної справи щодо К., порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 р.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2003 р. постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ставить питання про скасування судових рішень, оскільки вважає, що вони винесенні з порушенням кримінального та кримінально-процесуального законодавства і є незаконними.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, що була порушена за заявою потерпілої за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 р., С. улітку 1995 року віддала К. 1000 дол. США, маючи намір купити в нього дачу. Однак угода не була укладена, а К., повернувши частину грошей, решту віддати відмовився.

За результатами розслідування слідчі органи дійшли висновку, що між С. та К. виникли боргові зобов’язання, тобто цивільно-правовий спір, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Цей висновок ґрунтується на тому, що умисел К. на заволодіння грошима С. шляхом шахрайства не доведений, а це означає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 143 КК України 1960 р.

Суд, перевіривши матеріали справи, обґрунтовано визнав постанову слідчого законною. Органами досудового слідства були вжиті всі передбачені законом заходи для повного й об’єктивного дослідження обставин справи, однак доказів, які б свідчили про наявність у К. умислу на заволодіння грошима С. шляхом шахрайства, не виявлено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, про те, що судові рішення винесенні з порушенням кримінального та кримінально-процесуального законодавства, є безпідставними.

Отже, підстав для розгляду справи з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає. Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів ухвалила: у задоволенні касаційної скарги потерпілої С. відмовити.