Вирок суду змінено, оскільки на час його постановлення санкція закону, за яким особу було засуджено, не передбачала додаткового покарання у виді конфіскації майна

Вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 жовтня 2005 р. С. було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на 4 роки; ч. 3 ст. 289 КК до позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі вимог ст. 70 КК С. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Суд задовольнив цивільні позови потерпілих про стягнення із С. коштів на відшкодування шкоди.

С. визнано винним і засуджено за те, що він на території автокооперативу вчинив крадіжки з гаражів, заподіявши потерпілим шкоду на загальну суму 7 тис. 290 грн. Також 10 березня 2005 р. близько 18-ої год. він проник до гаража вищезазначеного автокооперативу, де заволодів автомобілем К. вартістю 67 тис. 200 грн. На цьому автомобілі С. їздив містом, а близько 20-ої год. того ж дня вчинив наїзд на дерево. Унаслідок дорожньо-транспортної події С. пошкодив автомобіль К., чим спричинив шкоду на суму 13 тис. 170 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 р. вирок щодо С. змінено: його дії з ч. 3 ст. 289 КК перекваліфіковано на ч. 2 ст. 289 КК і визначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на 5 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі вимог ст. 70 КК йому визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. У решті вирок залишено без зміни.

У клопотанні засуджений просив змінити постановлені щодо нього судові рішення. Свою вимогу обґрунтовував тим, що суд неправильно визначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки на момент вчинення ним злочину такий вид покарання не був передбачений законом, за яким його засуджено.

Клопотання засудженого С. внесено на судовий розгляд спільного засідання за поданням, підписаним п’ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав клопотання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи клопотання і подання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України задовольнили клопотання засудженого С. з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності С. у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій є правильними і по суті у клопотанні не заперечуються.

Водночас, як правильно зазначено в клопотанні засудженого, суд неправильно визначив йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК та за сукупністю злочинів. Згідно з КК станом на 10 березня 2005 р., тобто на час вчинення С. злочину, санкція ч. 2 ст. 289 КК не передбачала додаткового покарання у виді конфіскації майна. Тому, апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду щодо С. та перекваліфіковуючи його дії на ч. 2 ст. 289 КК, незаконно призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З огляду на наведене Верховний Суд України змінив ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року щодо С. — виключив з неї рішення про застосування за ч. 2 ст. 289 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна.