Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2010 ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ Призначення покарання Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України і військової судової колегії від 28 травня  2010 р.(витяг)<br><i>При вирішенні питання про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків апеляційний суд допустив суперечності у висновках, що призвело до необґрунтованого призначення засудженому за сукупністю вироків більш суворого покарання, ніж це було можливо у даному випадку.</i>

При вирішенні питання про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків апеляційний суд допустив суперечності у висновках, що призвело до необґрунтованого призначення засудженому за сукупністю вироків більш суворого покарання, ніж це було можливо у даному випадку.


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України і військової судової колегії від 28 травня 2010 р.
(витяг)

Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року А. засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів А. призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 8 грудня 2002 року і за сукупністю вироків призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.

Цим вироком засуджено також Х., питання щодо якого про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження не порушено.

Постановлено стягнути із засуджених у солідарному порядку на користь потерпілого Ш. на відшкодування матеріальної шкоди 305 грн. 74 коп. та 40 000 грн. – моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року вирок щодо А. змінено: його дії перекваліфіковані з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України, за якою та згідно зі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі і за сукупністю вироків А. призначено остаточне покарання – 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

А. визнано винним у вчиненні таких злочинів.

На початку липня 2003 року з метою заволодіння шляхом розбійного нападу належними Ш. 10 000 доларами США (53000 грн.) А. вступив у злочинну змову з Х.

Для цього вони придбали мисливську рушницю, з якої 15 липня того ж року удвох незаконно виготовили обріз, а А. ще й самопал, які являлися вогнепальною зброєю.

4 серпня 2003 року приблизно о 23 годині засуджені, будучи озброєні зазначеними обрізом та самопалом, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння шляхом розбійного нападу грошима Ш. проникли в альтанку будинку, в якому проживав потерпілий, де напали на останнього.

При цьому, вимагаючи видачі грошей, А. із наявного у нього обріза один раз вистрелив у тулуб потерпілого і наніс Ш. обрізом 2 удари йому в голову, а Х., у свою чергу, вистрелив із самопала в ліву ногу потерпілого.

У результаті таких їх дій потерпілому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Внаслідок вчиненого потерпілим Ш. опору А. і Х. не змогли заволодіти належними йому грошима і зникли з місця події.

У поданому в порядку ст. 400-9 КПК України клопотанні заступник прокурора Дніпропетровської області посилався на неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону при призначенні А. покарання за сукупністю вироків. Порушував питання про зміну ухвали апеляційного суду щодо А. та призначення йому за сукупністю вироків остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Клопотання прокурора підтримано поданням п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність А. у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії А. за ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання йому за вказаними статтями і за сукупністю злочинів призначене з дотриманням вимог статей 65 та 70 КК України.

Разом з тим, при вирішенні питання про призначення А. остаточного покарання за сукупністю вироків апеляційний суд допустив суперечності у своїх висновках, які призвели до необґрунтованого призначення засудженому за сукупністю вироків більш суворого покарання, ніж це було можливо у даному випадку.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, призначивши А. на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів основне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, на підставі ст. 71 КК України частково приєднав до цього покарання невідбуту частину покарання за вироком від 8 грудня 2002 року і призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Тобто, цей суд у даному випадку приєднав до покарання, призначеного за новим вироком, всього 1 рік позбавлення за попереднім вироком.

Апеляційний суд, перекваліфікувавши дії А. з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України, призначив йому за цією статтею та за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, а також приєднав до цього покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком – 1 рік позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України визначив А. остаточне основне покарання 10 років позбавлення волі, чим допустив суперечності у своїх висновках, оскільки, склавши 8 та 1 рік позбавлення волі, остаточно, замість 9 років позбавлення волі, визначив 10 років позбавлення волі.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо А. визнана такою що підлягає зміні, а призначене за сукупністю вироків покарання зниженню з 10 до 9 років позбавлення волі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України, Верховний Суд України клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнив, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року щодо А. змінив.

Постановлено знизити призначене А. на підставі ст. 71 КК України покарання з 10 років позбавлення волі до 9 років позбавлення волі і вважати А. засудженим на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.