Акт приймання-передачі векселя є цивільно-правовою угодою (договором), а тому спори про визнання його недійсним підвідомчі господарським судам.

21 червня 2005 р.

м. Київ

головуючого –	Шицького І.Б.,
суддів:	Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,
	Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,
за участі представника
позивача –	Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Сезам” (далі – ТОВ “Сезам”) на постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. у справі № 05-6-15/779 за позовом ТОВ “Сезам” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промторгпроект” (далі – ТОВ “Промторгпроект”) про визнання недійсною угоди від 30 вересня 2003 р. про передачу векселя № 6230224706938 на суму 100000 грн. та зобов’язання повернути вказаний вексель,
З позовом у Господарський суд м. Києва ТОВ “Сезам” звернулося у жовтні 2004 р., мотивувавши заявлену вимогу тим, що угода про передачу векселя була укладена без погодження з розпорядником майна позивача, який визнаний банкрутом, і щодо якого відкрито процедуру санації.

Оскарженою постановою Вищий господарський суд України залишив без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 4 листопада 2004 р., якою відмовлено ТОВ “Сезам” у прийнятті позовної заяви з тієї підстави, що оспорена угода укладена шляхом складання акта приймання-передачі векселя, що є встановленням юридичного факту, а тому такий спір не підвідомчий господарським судам України.

В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України та передачу справи на розгляд суду першої інстанції з підстав невідповідності оскарженої постанови Конституції України і рішенням Верховного Суду України, порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також виявлення факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду від 4 листопада 2004 р., Вищий господарський суд України виходив з того, що даний спір міг би бути підвідомчий господарським судам України, якщо б оспорювана угода (акт приймання-передачі векселя) був би актом державного чи іншого органу. А оскільки, на думку суду, цей акт є результатом практичної діяльності сторін з визначених питань, які не є ні державним чи іншим органом, то відповідно до положень статті 12 ГПК України такий спір не підлягає розгляду у господарських судах України.

Відмова у прийнятті позовної заяви з таким обґрунтуванням не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить законодавству, що регулює спірні відносини сторін.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсною угоди, що укладена 30 вересня 2003 р. між ТОВ “Сезам” і ТОВ “Промторгпроект” у формі акта приймання-передачі векселя.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви ні місцевий суд, ні Вищий господарський суд України правову природу зазначеного акту не з’ясовували і не дали цьому юридичному факту належної оцінки.

Відповідно до частини першої статті 41 ЦК УРСР дії осіб, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків визнаються угодами.

Якщо такі дії засновані на юридичній рівності осіб і на підставі їх вільного волевиявлення та на майновій самостійності, то між ними виникають цивільні (диспозитивні) правові відносини.

Зі змісту оспореного акта від 30 вересня 2003 р. вбачається, що ТОВ “Сезам” передало, а ТОВ “Промторгпроект” прийняло простий вексель номінальною вартістю 100 000 грн..

Відтак за способом виникнення (взаємне волевиявлення сторін) між названими товариствами встановилися цивільні за своїм характером правовідносини, основані на двосторонній угоді, яка відповідно до частини другої статті 41 ЦК УРСР є договором.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 12 ГПК України господарським судам України, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

За таких обставин оскаржена постанова Вищого господарського суду України та ухвала місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви про визнання недійсним акта приймання-передачі векселя не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення спору по суті.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷ – 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Сезам” задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. та ухвалу Господарського суду м. Києва від 4 листопада 2004 р. скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.