Правовідносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди між особою, визнаною потерпілою у кримінальній справі, та державою врегульовані ст. 1177 ЦК України.
Проте умови та порядок відшкодування за цією статтею законом не визначені, а тому висновок суду про задоволення позову особи, потерпілої у кримінальній справі, з підстав, зазначених у статтях 1173, 1174 ЦК, є передчасним

У грудні 2005 р. К. звернулася до суду з позовною заявою до ГУ МВС України в АР Крим, Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим, відділення Державного казначейства України у Ленінському районі АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями слідчих, порушенням ними кримінально-процесуального законодавства, необґрунтованою тяганиною під час досудового слідства у кримінальній справі, порушеній за фактом пожежі на ринку в м. Щолкіно, в якій вона була визнана потерпілою та цивільним позивачем.

При цьому позивачка зазначила, що через зазначені порушення закону розслідування кримінальної справи не було завершене, а провадження в цій справі закрито на підставі п. 8 ст. 6 КПК внаслідок смерті обвинуваченої Т., тому винуваті особи чи їх спадкоємці не відшкодували завданої їй злочином майнової та моральної шкоди. К. просила стягнути з відповідачів на її користь 68 тис. 543 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

Ленінський районний суд АР Крим рішенням від 11 квітня  2006 р. позов задовольнив частково: ухвалив стягнути з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивачки 68 тис. 543 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 693 грн на відшкодування витрат зі сплати державного мита, 400 грн на відшкодування витрат за надання їй правової допомоги та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд АР Крим рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах від від 19 жовтня 2006 р. рішення місцевого суду змінив, зменшив розмір відшкодування моральної шкоди до 1 тис. грн. У решті рішення суду залишено без змін.

Заступник прокурора АР Крим звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, оскільки суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.

У письмових запереченнях позивачка просила відхилити подання, посилаючись на його необґрунтованість.

У судовому засіданні прокурор просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка К. як власниця магазину, приміщення якого та майно загальною вартістю 68 тис. 543 грн було знищене внаслідок пожежі, визнана потерпілою у кримінальній справі, порушеній 22 листопада 2002 р. посадовою особою Ленінського МВ ГУ МВС України в АР Крим за ч. 2 ст. 270 КК. Ця кримінальна справа постановою від 28 листопада 2004 р. закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК у зв’язку із смертю обвинуваченої Т.

Тому визнання судом першої інстанції вини та прямого причинного зв’язку між діями посадових осіб — працівників МВС при розслідуванні вказаної кримінальної справи і завданою потерпілій злочином майновою та моральною шкодою, а також посилання на статті 1173, 1174 ЦК як на підставу задоволення позову є необґрунтованими.

Апеляційна інстанція цієї помилки не виправила.

За таких обставин суд не мав підстав задовольняти позов стосовно відповідача на підставі статей 1173, 1174 ЦК, за якими ГУ МВС України в АР Крим відповідальність нести не може.

Відносини, які виникли між позивачкою К. як потерпілою у кримінальній справі та державою, врегульовані ст. 1177 ЦК.

Умови та порядок відшкодування за цією статтею не встановлені законом на день розгляду спору судом, тому в позові слід відмовити із підстав, зазначених у позовній заяві.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила касаційну скаргу заступника прокурора АР Крим задовольнити: рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 квітня 2006 р. та рішення Апеляційного суду АР Крим від 19 жовтня 2006 р. скасувати; у задоволенні позову К. відмовити.