Відмовляючи в задоволенні позову про визнання незаконною відмови голови сільської ради скріпити гербовою печаткою свій підпис на державному акті на право приватної власності на земельну ділянку та про спонукання його до вчинення такої дії, апеляційний суд виходив із того, що державний акт складено з порушенням встановленого законом порядку, а тому голова сільської ради правомірно відмовляється його узаконити.
Такий висновок є правильним і ґрунтується на нормах ст. 118 ЗК України та відповідних пунктах Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року № 43

Позивачка зазначала, що рішенням Сільради від 4 серпня 2007 р. № 19 їй було передано у власність земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва й обслуговування жилого будинку. Однак з часу прийняття Сільрадою цього рішення М. чинить їй перешкоди в оформленні документів на право власності, мотивуючи свої дії тим, що ця земельна ділянка передана у власність П. За таких обставин позивачка просила визнати незаконними рішення сесії Сільради від 18 грудня 2006 р. № 11 про надання П. у власність земельної ділянки розміром 0,20 га, рішення від 4 серпня 2007 р. № 14 про надання П. дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, рішення від 24 листопада 2007 р. № 14 про затвердження схеми розподілу земельної ділянки та про передачу її у власність П., визнати незаконною відмову голови Сільради скріпити гербовою печаткою Сільради свій підпис на державному акті на її право приватної власності на земельну ділянку площею 0,19 га та зобов’язати його вчинити таку дію, стягнути з нього 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та визнати за нею право приватної власності на передану їй рішенням Сільради у власність земельну ділянку.

У жовтні 2008 р. П. звернувся до суду із зустрічним позовом до Сільради, відділу земельних ресурсів у Хотинському районі (далі — відділ земельних ресурсів), третя особа — Б.

Позивач мотивував вимоги тим, що рішенням сесії Сільради від 4 серпня 2007 р. № 14 йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,19 га для будівництва та обслуговування жилого будинку. Рішенням від 24 листопада 2007 р. № 14 було затверджено схеми розподілу земельних ділянок Б. та його. А рішенням від 24 травня 2008 р. № 5 йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування жилого будинку та господарських споруд площею 0,19 га згідно із затвердженим Сільрадою 24 листопада 2007 р. проектом розподілу земельних ділянок між ним та Б. за рахунок земель запасу Сільради. Проект відведення йому земельної ділянки на його замовлення був розроблений проектною організацією згідно із затвердженою Сільрадою схемою розподілу земельних ділянок, однак він не може його погодити з органом із земельних ресурсів, оскільки рішенням сесії Сільради від 4 серпня 2007 р. № 19 цю земельну ділянку передали у власність Б. Вважаючи зазначене рішення таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки воно прийняте без попереднього дозволу Сільради на розробку проекту відведення земельної ділянки, без розробки такого проекту та його погодження з відповідними державними органами, П. просив визнати його незаконним та зобов’язати відділ земельних ресурсів розглянути та погодити проект відведення йому земельної ділянки.

Хотинський районний суд Чернівецької області рішенням від 16 грудня 2008 р. визнав за Б. право власності на земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 7325084000:01:006:0060 у с. Колінківці Хотинського району Чернівецької області; визнав незаконною відмову голови Сільради скріпити свій підпис гербовою печаткою Сільради у державному акті серії ЯЕ № 343138 на право приватної власності Б. на цю земельну ділянку та зобов’язав його вчинити зазначену дію. Суд також визнав незаконними рішення сесії Сільради від 18 грудня 2006 р. № 11 про надання П. у власність земельної ділянки розміром 0,20 га, рішення від 4 серпня 2007 р. № 14 про надання П. дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки розміром 0,19 га, рішення від 24 грудня 2007 р. про передачу цієї земельної ділянки у власність П., рішення від 24 листопада 2007 р. за № 14 про затвердження схеми розподілу спірної земельної ділянки. У задоволенні позовних вимог Б. до голови Сільради про відшкодування моральної шкоди та в зустрічному позові П. відмовлено.

Апеляційний суд Чернівецької області рішенням від 25 березня 2009 р. рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Б. та зустрічного позову П. відмовив.

У касаційній скарзі Б., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення вимоги про визнання незаконною бездіяльності голови Сільради та зобов’язання його скріпити гербовою печаткою Сільради свій підпис на державному акті на її право приватної власності на земельну ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання незаконною відмови голови сільської ради скріпити гербовою печаткою свій підпис на державному акті на право приватної власності Б. на земельну ділянку та про спонукання його до вчинення такої дії, апеляційний суд виходив із того, що державний акт складено з порушенням встановленого законом порядку, а тому голова сільської ради правомірно відмовляється його узаконити.

Такий висновок є правильним.

За змістом ст. 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, подають заяву до відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі згоди на передачу земельної ділянки у власність сільська рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Зазначений проект розробляється на замовлення громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, після чого погоджується з органом із земельних ресурсів, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури й охорони культурної спадщини й подається на розгляд відповідної ради. Сільська рада розглядає проект відведення й приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року № 43, за затвердженим в установленому порядку проектом відведення земельної ділянки її межі переносяться в натуру (на місцевість) та закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, після чого проводиться складання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що державний акт на право власності на земельну ділянку підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова органу місцевого самоврядування.

Суд встановив, що проект відведення спірної земельної ділянки Б. Сільрадою не розглядався, її межі в натуру (на місцевість) не переносилися та межовими знаками не закріплювалися. Крім того, в державному акті підпис начальника державного органу із земельних ресурсів відсутній.

З’ясувавши такі обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови сільського голови скріпити гербовою печаткою свій підпис на державному акті на право власності Б. на спірну земельну ділянку та про відсутність законних підстав для зобов’язання його в судовому порядку вчинити таку дію.

Отже, в оскарженій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи, наведені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Б. відхилила, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 березня 2009 р. у частині відмови у задоволенні позовної вимоги Б. про визнання незаконною відмови голови Сільради скріпити гербовою печаткою Сільради свій підпис на державному акті на право власності на земельну ділянку та про зобов’язання його вчинити таку дію залишила без змін.

У решті рішення суду не оскаржувалося, тому відповідно до вимог ст. 335 ЦПК у касаційному порядку не перевірялося.