Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим у складі організованої групи, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього злочину, об’єднаного єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
При цьому неодноразовість вчинення злочинних діянь, їх частота та розподіл ролей не можуть свідчити про складну форму співучасті, якою є організована група

Лозівський міськрайонний суд Харківської області вироком від 19 червня 2008 р. засудив: К. — за ч. 3 ст. 185 КК на чотири роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК — на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 304 КК — на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК остаточно К. призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна; Ш. — за ч. 5 ст. 185 КК на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна; В. — за ч. 2 ст. 185 КК на два роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК — на чотири роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК — на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 263 КК — на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК В. остаточно призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В апеляційному та касаційному порядку справа не переглядалася.

К., Ш. та В. визнано винуватими у вчиненні з 7 грудня 2007 р. по 19 січня 2008 р. таємних викрадень чужого майна, поєднаних із проникненням у приміщення, на загальну суму 23 тис. 603 грн повторно, у складі організованої групи.

Так, у грудні 2007 р. К. шляхом систематичного скоєння крадіжок чужого майна з проникненням у приміщення, усвідомлюючи переваги скоєння злочинів організованою групою, створив та очолив організовану групу, до складу якої залучив Ш. та В. Ця злочинна група мала ознаки стійкого об’єднання, діяла на постійній основі відповідно до розробленого плану, відомого всім учасникам групи, з розподілом ролей. Її діяльність була спрямована на досягнення єдиного злочинного результату — систематичного вчинення крадіжок ліфтового обладнання з приміщень машинного відділення житлових будинків (комплектуючих, що містять кольорові метали).

Крім того, К. засуджено за таємне, поєднане з проникненням у приміщення, викрадення у ніч із 30 листопада на 1 грудня 2007 р. майна комунального підприємства на загальну суму 920 грн., а також за втягнення неповнолітнього Л. у злочинну діяльність та вчинення у період з 9 по 18 січня 2008 р. за попередньою змовою з В. та Л. (кримінальна справа щодо якого виділена в окреме провадження) у різних складах груп, повторно, таємного викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у приміщення.

В. засуджено ще й за повторне таємне викрадення у Ч. майна на загальну суму 1 тис. 678 грн, вчинене 14 листопада 2007 р., а також за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами чи вибуховими речовинами без передбаченого законом дозволу.

За змістом клопотання засуджений Ш., пославшись на неправильну кваліфікацію його дій за ч. 5 ст. 185 КК за ознакою вчинення злочинів організованою групою у складі із К. та В., просив вирок змінити й перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 185 КК і призначити більш м’яке покарання.

Клопотання засудженого Ш. підтримано поданням п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Перевіривши матеріали, зазначені у справі, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання засудженого підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим у складі організованої групи, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього злочину, об’єднаного єдиним планом із розподілом функцій учасників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Як убачається із зазначених у справі матеріалів, К., Ш. та В. за ч. 3 ст. 185 КК було пред’явлено обвинувачення за ознаками вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб повторно з проникненням у приміщення. Під час допиту як обвинувачених К., Ш. та В. визнали свою винуватість і детально описали обставини вчинення ними злочинів, зазначивши, що умисел на вчинення крадіжок кожен раз виникав у них спонтанно у відповідь на пропозицію першого викрасти ліфтове обладнання з машинних відділень ліфтових приміщень. Реалізація злочинів відбувалася відразу ж після досягнення згоди на їх вчинення. Заволодіваючи майном, кожен із засуджених виконував певну роль для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому з показань К., Ш. та В. на досудовому слідстві вбачається, що серед них не було того, хто організовував та сплановував вчинення злочинів, а також тих, хто визнавав авторитет цієї особи. Після вчинення одного посягання учасники групи не планували вчинення наступних.

Крім того, у цей же період К. вчинив подібні крадіжки у групі з іншим складом учасників, у тому числі з В., але без участі Ш.

Пред’являючи остаточне обвинувачення К., Ш. та В. наприкінці досудового слідства, слідчий дійшов висновку про наявність у діях зазначених осіб ознак організованої групи й кваліфікував їх за вказаними епізодами відповідно до ч. 5 ст. 185 КК. При цьому К., Ш. та В. під час допитів підтвердили свої попередні показання як обвинувачені за ч. 3 ст. 185 КК, а додаткових даних про створення й організацію стійкого злочинного об’єднання та їх спільну злочинну діяльність у його складі з єдиним планом і розподілом функцій учасників групи не повідомляли.

Досліджуючи докази відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК, під час допиту К., Ш. та В. суд зосередив увагу на з’ясуванні їх сумісних дій із викрадення в зазначений період ліфтового обладнання по кожному з епізодів обвинувачення, але при цьому не дослідив і не мотивував наявність у цій групі тих ознак, які свідчать про вчинення злочинів саме організованою групою (мету її створення, тривалість існування, набуття між її учасниками сталих, стабільних зв’язків, правил поведінки та характеру стосунків, які б забезпечували їх організованість).

Урахувавши неодноразовість учинення ними злочинних діянь, розподіл ролей, суд дійшов висновку про винуватість засуджених у вчиненні злочинів у складі організованої групи. Однак поза увагою суду залишилося те, що неодноразовість вчинення злочинних діянь, їх частота та розподіл ролей не можуть свідчити про складну форму співучасті, якою є організована група.

Таким чином, суд допустив змішування різних форм співучасті — вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб із вчиненням злочинів у складі організованої групи, та, кваліфікуючи дії засуджених за ч. 5 ст. 185 КК, неправильно застосував кримінальний закон.

За таких обставин дії Ш. та в порядку ст. 395 КПК — К. і В. перекваліфіковано з ч. 5 ст. 185 КК на ч. 3 ст. 185 КК із призначенням кримінального покарання відповідно до вимог закону.