Суд допустився помилки призначивши покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України після спливу терміну умовно-дострокового звільнення

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії розглянув у судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2007 р. справу за клопотанням заступника прокурора м. Києва, внесеного на розгляд за поданням п’яти суддів Верховного Суду України, про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень щодо С.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2003 р. засуджено: за ч. 4 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі; за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, С. призначено остаточне покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2003 р. вирок залишено без зміни.

Клопотання про перегляд судових рішень щодо засуджених С.М. та М.О., не подане.

У касаційному порядку судові рішення не переглядалися.

За вироком суду С., М.О. та С.М. визнані винними за обставин, вказаних у вироку, у вчиненні таємного викрадення чужого майна у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, а С., ще й у повторному викрадені чужого майна та у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність.

У клопотанні прокурор порушує питання про зміну судових рішень щодо С. через неправильне застосування кримінального закону у частині призначеного покарання засудженому. Зазначає, що Шевченківським районним судом м. Києва безпідставно призначено С. покарання за правилами ст. 71 КК України і приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, оскільки на момент вчинення злочину, за який його було засуджено цим вироком, він її фактично відбув.

У поданні, внесеному п’ятьма суддями Верховного Суду України, ставиться питання про внесення клопотання на судовий розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії і прийняття рішення про зміну судових рішень стосовно С.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подане клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії вважають, що клопотання підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, вироком Дарницького районного суду від 8 лютого 1999 р. С. було засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, а на підставі постанови Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2000 р. його було звільнено від призначеного покарання, на підставі ст. 53 КК України 1960 р., умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 18 днів. Термін умовно-дострокового звільнення сплинув 2 червня 2002 р.

Новий злочин С. вчинив 13 липня 2002 р., тобто, після спливу терміну умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і засуджений вважався таким, що відбув покарання за попереднім вироком.

Отже, Шевченківський районний суд м. Києва, визнаючи винуватим С. у вчиненні інкримінованих йому злочинів, при призначенні йому покарання допустився помилки, призначивши покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Зазначені обставини залишилися поза увагою й апеляційного суду при розгляді апеляції засудженого С.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 400⁴ КПК України неправильне застосування кримінального закону є підставою для зміни судових рішень, що набрали законної сили щодо С., в порядку виключного провадження.

Керуючись статтями 400⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суду України

Клопотання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2003 р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2003 р. щодо С. змінити:

виключити із мотивувальної частини вироку та ухвали апеляційного суду вказівку про те, що С. вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення від покарання і про часткове приєднання невідбутого покарання за сукупністю вироків;

виключити із резолютивної частини вироку та ухвали апеляційного суду застосування ст. 71 КК України і вважати його засудженим: за ч. 4 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі; за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, на 6 років позбавлення волі.