Виходячи з положень Конституції України та у зв’язку зі змінами в чинному законодавстві Пленум Верховного Суду України постановляє

внести до постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 13 “Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією” такі зміни і доповнення:

1. У преамбулі:

в абзаці третьому друге і третє речення об’єднати, виклавши в такій редакції: “Мають місце випадки необгрунтованого звільнення винних від адміністративної відповідальності, порушення строків розгляду справ”, а четверте речення після слів “Судді не” доповнити словом “завжди”;

в абзаці четвертому слова “про боротьбу з нею” виключити.

2. Пункт 4 викласти в такій редакції:

“Якщо в діях особи, притягнутої до відповідальності на підставі Закону, будуть встановлені ознаки злочину, суддя має ухвалити постанову про закриття провадження в адміністративній справі й передачу матеріалів прокурору для вирішення питання про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності”.

3. У п. 5:

абзац перший після слів “військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу)” доповнити словами “та інші” і об’єднати з наступним підпунктом, вилучивши після дужок крапку з комою;

абзац другий після слів “складати протоколи про вчинення корупційних правопорушень” доповнити словами “або подавати ці протоколи до суду”;

абзац третій після слів “митної служби” доповнити словами “й інших правоохоронних органів, перелічених у ч. 1 ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 р. “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”.

4. Абзац другий п. 6 після слів “перелічених у” доповнити літерою і цифрою “ч. 2”.

5. У п. 9 слова “зазначеного у” замінити словом “передбаченого”.

6. В абзаці третьому п. 11 слова “Як сприяння” і “розглядати” замінити відповідно словами “Під сприянням” і “розуміти”.

7. Пункти 12 і 13 викласти в такій редакції:

“12. Відповідно до ст. 8 Закону України від 7 лютого 1991 р. “Про підприємництво” юридична особа чи громадянин набувають статусу суб’єкта підприємницької діяльності з моменту державної реєстрації та отримання відповідного свідоцтва.

Судам потрібно мати на увазі, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права самостійно, через представника або підставних осіб входити до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Винятком із цього правила є випадки, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє її інтереси в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства.

Не може визнаватися правопорушенням, пов’язаним із корупцією, входження особи до складу редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів), різного роду жюрі, консиліумів, навіть за умови одержання нею винагороди за виконану роботу, оскільки зазначені органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики.

За змістом п. “б” ч. 1 ст. 5 Закону під виконанням роботи на умовах сумісництва слід розуміти виконання працівником крім основної ще й іншої оплачуваної роботи незалежно від укладення трудового договору. Не визнається сумісництвом наукова, викладацька, творча діяльність. При з’ясуванні питання, чи є виконувана робота сумісництвом, судам потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. № 43) та доданим до цього Положення Переліком робіт, які не є сумісництвом.

13. Звернути увагу судів на те, що заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без передбаченого законодавством спеціального дозволу (ліцензії) тягне відповідальність не за Законом, а за ст. 164 КпАП, у разі ж вчинення таких дій протягом року після накладення адміністративного стягнення — за ст. 148-3 КК”.

8. В абзаці другому п. 14 слова “є власністю організації” виключити.

9. У п. 16 перше речення абзацу першого після слів “несвоєчасно склав” доповнити словами “,а так само не подав до суду”, а друге речення виключити.

10. В абзаці другому п. 20 слова “винних осіб” замінити словом “особи”.