Спірний договір, укладений до порушення провадження у справі про банкрутство продавця, покупцем виконаний, тому правові підстави визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки недійсним по п. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні

У травні 2007 р. ліквідатор приватного сільськогосподарського підприємства “Воронівка” (далі — ПСП) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 1 вересня 2005 р. № 01-09-005, укладеного між ПСП та науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” (далі — НВ ТОВ).

Заява обґрунтована тим, що спірний договір є довгостроковим, збитковим для боржника і виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі — Закон № 2343-ХІІ).

Відповідач НВ ТОВ заяву не визнало, вказавши, що укладений договір купівлі-продажу до порушення справи про банкрутство в повному обсязі виконаний, тому підстави визнання його недійсним відсутні.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10 серпня 2007 р. заяву задовольнив: визнав недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 1 вересня 2005 р. № 01-09-005, укладеного між ПСП та НВ ТОВ на підставі ч. 10 ст. 17 Закону № 2343-ХІІ.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 2 жовтня 2007 р. вказану ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України постановою від 5 лютого 2008 р. скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 р. та залишив без змін ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2007 р..

3 квітня 2008 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 лютого 2008 р. за касаційною скаргою НВ ТОВ. Скарга мотивована різним застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін ухвалу господарського суду від 10 серпня 2007 р. касаційний суд визнав неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права.

З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 1 вересня 2005 р. Боржник з НВ ТОВ уклав договір № 01-09-2005 купівлі продажу сільськогосподарської техніки на загальну суму 132 тис. 415 грн. (далі — договір). Умовами договору передбачена поставка продавцем товару покупцю на умовах франко-склад продавця у строк до 30 жовтня 2005 р. (п.2.1), а його оплату покупець проводить протягом 2 (двох) років з моменту підписання сторонами договору та акта прийому передачі товару (п.3.1).

Постановою господарського суду від 27 жовтня 2006 р. ПСП (боржник) визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури та призначенням ліквідатора.

Статтею 25 Закону № 2343-ХІІ передбачено право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених п. 10 ст. 17 цього Закону, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство не виконаних повністю або частково якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Касаційний суд не звернув уваги, що спірний договір, укладений до порушення провадження у справі, покупцем виконаний, що підтверджується рахунком-фактурою боржника.

Висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав визнання спірного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки недійсним відповідно до п. 10 ст. 17 Закону № 2343-ХІІ є обґрунтованим і законним.

Застосування апеляційним судом п. 11 ст. 17 цього Закону касаційним судом правильно визнано помилковим, оскільки наведена норма є спеціальною і застосовуються виключно в стадії санації боржника.

За таких обставин незаконна постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду — залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законних рішень суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111¹⁹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу НВ ТОВ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 5 лютого 2008 р. скасувала, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 р. залишила в силі.