Висновок касаційного суду про те, що позовні вимоги щодо перевірки правомірності рішення виконавчого комітету міської ради, яким було затверджено акт обстеження домоволодіння та змінено розмір його жилої площі, випливають із відносин, що мають приватноправовий характер і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, — помилковий

27 квітня 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Алавердяна Р.А. справу за його позовом до виконавчого комітету Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим (далі — Виконком), комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі — КП), треті особи — Шафранець О.А., Толок А.Г., про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії, встановила:

У квітні 2007 р. Алавердян Р.А. звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення Виконкому від 21 грудня 2003 р. № 1064 «Про затвердження акта міжвідомчої комісії виконкому по вул. Головіна/Шевченка, 24/17», анулювати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також зобов’язати КП внести відповідні зміни в інвентарну справу приватного домоволодіння по вул. Головіна/Шевченка, 24/17 у м. Феодосії Автономної Республіки Крим.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 липня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 р., у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2009 р. ці рішення скасував, провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрив.

У скарзі до Верховного Суду України Алавердян Р.А. порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України із направленням справи на новий розгляд до цього суду. На обґрунтування скарги позивач додав рішення касаційного суду, в якому, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Висновок касаційного суду про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України і є помилковим.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) — це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Вимоги позивача стосуються перевірки правомірності рішення Виконкому, яким було затверджено акт обстеження 1/3 домоволодіння по вул. Головіна/Шевченка 24/17 у м. Феодосії Автономної Республіки Крим, яке належало Дубровій С.В., та визнано, що після його реконструкції приміщення площею 15,5 м² є жилим, а також вказано на необхідність внесення відповідних змін в інвентарну книгу цього домоволодіння.

Аналіз положень ст. 105 ЦК 1963 р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин), ст. 376 ЦК, підпункту 3 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та абз. 2 підпункту «а» п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, дає підстави вважати, що правове положення Виконкому у сфері спірних правовідносин свідчить про реалізацію ним у зазначеному випадку владних управлінських функцій.

Скасовуючи рішення попередніх судів та закриваючи провадження у справі, касаційний суд не звернув уваги на те, що при здійсненні повноважень у сфері спірних правовідносин Виконком виступав суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС, а тому цей суд дійшов помилкового висновку, що зазначений позов не може бути розглянутий за правилами КАС.

Враховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 р. підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Алавердяна Р.А. задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 р. скасувати, справу направити до цього суду на новий розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.