Відповідно до вимог ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими, зокрема, для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
Неврахування судом першої інстанції зазначених вимог закону потягло скасування постановленого ним вироку

Суворовський районний суд м. Херсона вироком від 6 листопада 2007 р. засудив Б.А. за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 185, ч. 4 цієї статті та ч. 1 ст. 358 КК, і відповідно до ч. 1 ст. 70 цього Кодексу визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років. На підставі ст. 75 того самого Кодексу засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено на нього передбачені ст. 76 КК обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання і періодично з’являтися туди для реєстрації.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

Б.А. визнано винними у тому, що упродовж квітня—вересня 2001 р. та жовтня—грудня 2004 р. він, проникаючи у житло та інші приміщення, повторно вчиняв крадіжки майна потерпілих: У. — на суму 3 тис. 440 грн, Б.І. (за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження) — на суму 6 тис. 578 грн, Г. — на суму 2 тис. 596 грн, Х. — на суму 3 тис. 660 грн, Ш. — на суму 4 тис. 889 грн.

Крім того, Б.А. визнано винним у тому, що в 2003 р. він, знайшовши паспорт на ім’я Ш.О., підробив документ (вклеїв у нього свою фотографію) і використовував у власних цілях.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області порушив питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з призначенням засудженому невиправдано м’якого покарання. Він зазначив, що при постановленні вироку суд не дотримав вимог кримінально-процесуального закону і після рішення суду касаційної інстанції, який скасував попередній вирок у справі через м’якість призначеного покарання, постановив аналогічне судове рішення.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання має бути задоволене з огляду на таке.

Цю кримінальну справу суд першої інстанції розглядав неодноразово.

Вироком від 12 серпня 2005 р. районний суд за сукупністю поставлених Б.А. за провину злочинів на підставі ст. 70 КК визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років та згідно зі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки і поклав на нього обов’язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 того самого Кодексу.

Верховний Суд України, розглянувши справу в касаційному порядку, ухвалою від 23 січня 2007 р. зазначений вирок скасував і направив справу на новий судовий розгляд через м’якість призначеного покарання. При цьому касаційний суд вказав, що в разі встановлення винності Б.А. у вчиненні інкримінованих йому злочинів призначене покарання слід вважати невиправдано м’яким.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Однак суд першої інстанції не додержав наведених вимог закону й при повторному розгляді справи за тих самих фактичних обставин справи та даних про особу винного, за відсутності інших обставин, які б мали юридичне значення для обрання міри покарання, постановив вирок, аналогічний попередньому.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 6 листопада 2007 р. скасувала і справу направила на новий судовий розгляд, зазначивши, що необхідно виконати вказівки суду касаційної інстанції, наведені в ухвалі від 23 січня 2007 р., та постановити законне й обґрунтоване рішення.