Підприємство має право на формування податкового кредиту тільки на підставі податкових накладних, що підписані особами, які наділені таким правом у визначеному законом порядку.
26 липня 2005 р. м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.,

суддів: Гуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

за участю представника ДПІ в Оболонському районі м. Києва – С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва на постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2005 р. № 32/515 у справі за позовом приватного підприємства “Офіс-сервіс-північ” до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 серпня 2004 р. № 0001782600/0,

У вересні 2004 р. приватне підприємство “Офіс-сервіс-північ” подало до господарського суду м. Києва позов до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 серпня 2004 р. № 0001782600/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства і відповідач безпідставно донарахував позивачу 64227 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та визначив суму фінансових санкцій у розмірі 32113 грн. 50 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30 вересня 2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 серпня 2004 р. № 0001782600/0.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2004 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 квітня 2005 р. № 32/515 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2004 р. залишено без змін.

Рішення та постанова обґрунтовані тим, що позивач правомірно у відповідності з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до податкового кредиту суму 64226 грн. 72 коп., а виписані приватним підприємством “Квест” податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Ухвалою Верховного Суду України від 9 червня 2005 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2005 р. № 32/515 за касаційною скаргою ДПІ в Оболонському районі м. Києва, де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2004 р. і рішення господарського суду м. Києва від 30 вересня 2004 р. та про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, представника ДПІ в Оболонському районі м. Києва та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що податок на додану вартість у сумі 64227 грн. включено позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Цей висновок обґрунтовувався тим, що право на податковий кредит підтверджено виписаними приватним підприємством “Квест” податковими накладними, які відповідають встановленим вимогам. Зокрема, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2004 р. скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 р., яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства “Квест”.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця.

Таким чином, визначальне значення для правильного вирішення даного спору має встановлення законності діяльності приватного підприємства “Квест” та відповідно наявності у осіб, що видавали податкові накладні, права на їх підписання.

У той же час, судами встановлено, що ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2004 р. скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 р., яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства “Квест”, а справу передано на новий розгляд до того ж суду (т. 2, а.с. 13).

Судами не було перевірено, яким чином при новому розгляді справи було вирішено позов ДПІ в Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства “Квест” та Іллінської О.С. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства “Квест”.

Оскільки допущені судами помилки в застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, усі ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷-111²¹ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2005 р. № 32/515 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 30 вересня 2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.