Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв'язку.

Неправильне обчислення судом строків оскарження судових рішень є порушенням норм процесуального права, що дає підставу для скасування ухвали про залишення скарги без розгляду

19 листопада 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі — МДПІ) справу за позовом Манастирного Олександра Анатолійовича до МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

Куйбишевський районний суд Запорізької області постановою від 15 вересня 2006 р., яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2006 р., позовні вимоги задовольнив.

Касаційну скаргу МДПІ Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 листопада 2007 р. залишив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 212 КАС у зв’язку із пропуском строку оскарження судових рішень.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України МДПІ просить скасувати цю ухвалу через неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 212 КАС, яке у справі, що розглядається, є неправильним.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 212 КАС касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

У ст. 103 цього Кодексу зазначено, що: перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ч. 1); строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку (ч. 9).

Останнім днем строку касаційного оскарження у справі, що розглядається, було 22 грудня 2006 р. У матеріалах справи є письмовий доказ (поштова квитанція) того, що скарга була здана на пошту 21 грудня 2006 р.

Вищий адміністративний суд України повернув скаржникові цю касаційну скаргу, оскільки дійшов помилкового висновку, що її подано після закінчення строку касаційного оскарження.

З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2007 р. підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа — направленню до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу МДПІ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2007 р. скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.