Судова палата у цивільних справах, розглянувши в судовому засіданні заяву Х. про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р., у справі за позовом Х. до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) ôДніпротрансбудö про визнання недійсною відмови в приватизації жилого приміщення та за позовом Х. до ВАТ ôДніпротрансбудö, Дніпропетровського регіонального відділення фонду державного майна України про виключення будинку з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ ôДніпротрансбудö,

У травні 2000 р. позивачка звернулася в суд із позовом до ВАТ “Дніпротрансбуд” про визнання недійсною відмови в приватизації квартири № 55 у будинку № 30 по вулиці Боброва в місті Дніпропетровську, зобов’язавши відповідача видати необхідні документи на її приватизацію. Під час розгляду справи уточнила свої позовні вимоги та просила виключити з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ “Дніпротрансбуд”, об’єкт нерухомості – будинок № 30 по вулиці Боброва в місті Дніпропетровську.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. в задоволенні касаційної скарги Х. на судові рішення відмовлено.

У заяві про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами Х. просить ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. скасувати та передати справу на касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

Судова палата вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи Х. у перегляді в касаційному порядку рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р., про відмову в позові до ВАТ ôДніпротрансбудö про визнання незаконною відмови в приватизації квартири № 55 у будинку № 30 по вулиці Боброва в місті Дніпропетровську та в позові до ВАТ ôДніпротрансбудö, Дніпропетровського регіонального відділення Фонду державного майна України про виключення будинку з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ ôДніпротрансбудö, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходила з того, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши 28 січня 2004 р. справу за позовом С. за тотожними позовами до тих же відповідачів щодо приватизації квартири № 50 у тому ж будинку, скасувала судові рішення про відмову в позові та передала справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

При цьому Судова палата виходила з того, що суди, не врахувавши вимоги ч. 2 ст. 127 ЖК України, не з’ясували, чи зареєстровано спірний будинок як гуртожиток у виконавчому комітеті відповідної ради чи в державній адміністрації, і не перевірили доводи позивачки про те, що включення до статутного фонду ВАТ ôДніпротрансбудö спірного будинку суперечить вимогам п. 2 ст. 3 Закону України ôПро приватизацію державного майнаö, п. 9 ст. 8 Закону України ôПро приватизацію державного житлового фондуö, ч. 1 ст. 7 Закону України ôПро внесення змін до деяких Законів України щодо передачі об’єктів права державної власності у комунальну власністьö.

Такі ж доводи Х. при розгляді справи в касаційному порядку 22 березня 2004 р. не знайшли оцінки в суді касаційної інстанції, яким безпідставно залишені без зміни рішення, постановлені без належного з’ясування питання законності визначення спірного будинку як гуртожитку та включення його до статутного фонду підприємства без дослідження доказів (аркуші справи 41-43, 69) й оцінки доказів (аркуші справи 9, 29, 34, 41-43, 69).

За таких обставин судові рішення по справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК України.

Керуючись статтею 358 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву Х. задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.