Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком

Токмацький районний суд Запорізької області вироком від 27 липня 2006 р. засудив Б. за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 4 серпня 2004 р. і Б. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Постановлено стягнути із Б. 73 грн судових витрат за проведення експертизи.

У апеляційному порядку вирок щодо засудженого не переглядався.

Як установив суд, у квітні 2006 р. Б. умисно, незаконно, без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб — маріхуану (каннабіс), сухий залишок якого становив 10, 947г., який він незаконно зберігав за місцем проживання до 19 червня 2006 р., тобто до дня вилучення наркотичного засобу.

У касаційному поданні прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки суд при постановленні вироку щодо Б. порушив вимоги ч.4 ст. 71 КК України. Прокурор також посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого через м’якість.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

При призначенні за сукупністю вироків покарання Б. судом було порушено вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до яких остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається із матеріалів справи, суд призначив Б. покарання за новий злочин у виді позбавлення волі строком на 2 роки , на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання визначив у виді позбавлення волі строком на 3 роки, тобто таке ж саме за розміром покарання, яке було призначене йому вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 4 серпня 2004 р., що суперечить вимогам ст. 71 КК України.

З урахуванням наведеного, вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 27 липня 2006 р. щодо Б. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового судового розгляду буде доведена винуватість Б. у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні без мети збуту небезпечного наркотичного засобу, то слід визначити йому остаточне покарання з дотриманням вимог ч. 4 ст. 71 КК України.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 394—396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

задовольнити касаційне подання заступника прокурора Запорізької області.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 27 липня 2006 р. щодо Б. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.