Військовий конфлікт на Донбасі вкотре довів, що зброя, то не єдина загроза для життя бійців під час війни. Перебування в надзвичайно тяжких умовах, в постійному стресовому стані дуже часто призводить до виникнення виразок шлунку, інсультів, інфарктів й інших, на перший погляд, «не військових» хвороб, які несуть реальну загрозу для життя.
Майор Павло ЧИСТЯКОВ – уродженець міста Радомшиля, що на Житомирщині, кадровий військовий. У Збройних силах України з 1980 року. Останні п’ять років, до виходу на пенсію, служив у районному військоматі. З початком військових дій на сході країни знову повернувся до служби: відсиджуватися вдома не дозволила офіцерська гідність. Слідом за Павлом прийняла рішення йти служити і його молода дружина Вікторія, і це незважаючи на те, що їх діткам Платону і Арині тоді було всього 2 і 4 рочки.
- Наше відділення дуже часто змінювало місця дислокації, - розповідає Павло ЧИСТЯКОВ, - і кожного разу нам доводилося контактувати з раніше нам не знайомими військовими. Звісно, умови на фронті вкрай тяжкі, і психологічні, і побутові. Вони однакові як для солдатів, так і для офіцерів. В таких умовах вдається вижити тільки дякуючи солдатському братству. Куди б ми не переїжджали, скрізь з нами ділилися навіть останнім. Для нас завжди знаходилось місце в бліндажі, ми разом харчувалися.
Так тривало протягом трьох місяців, а 28 жовтня опівдні, майор Павло ЧИСТЯКОВ опинився між життям і смертю. Під час виконання військового завдання неподалік від Маріуполя у нього стався крововилив у мозок (від авт. крововилив у мозок – це один з видів інсульту, при якому відбувається порушення цілісності судин головного мозку, в результаті чого виникає кровотеча. У момент, коли виникає крововилив у мозок, пошкоджена частина тканин починає набухати, чим сприяє збільшенню площі тиску на головний мозок, в результаті, цей процес може привести до відмирання клітин головного мозку і незворотних наслідків для організму). Військові лікарі розуміли, що шансів врятувати офіцеру життя практично немає. Але незважаючи на це, вони робили все можливе, щоб якнайшвидше замовити «борт» і доставити постраждалого до лікарні. О пів на восьму вечора цього ж дня Павло вже лежав на ношах у приймальному відділенні лікарні Мечникова, де над ним чаклували кращі лікарі-нейрохірурги.
- Павло Чистяков поступив до нашого приймального відділення у критично-важкому стані Кома І ступеню рівня свідомості. У нього була виявлена найскладніша форма крововиливу у мозок, постраждав стовбур головного мозку, були вражені дихальний і ковтальний рухомі центри. Після детального обстеження пацієнта, стало зрозумілим, що через складність доступу до артеріо-венозної мальформації, ми не можемо йому допомогти шляхом відкритої хірургічної операції. Але ми мали зупинити кровотечу та запобігти некротичному процесу клітин головного мозку. Було прийнято рішення шляхом інтенсивної терапії дещо стабілізувати стан пацієнта й застосувати ендоваскулярну методику лікування. Це метод при якому операція проводиться доступом через судини під контролем рентгенівських променів спеціальними мініатюрними інструментами. Перевагою ендоваскулярного лікування є його малотравматичність і короткий післяопераційний період, - розповідає завідуючий відділенням нейрохірургії судин №1 Сергій ГРИГОРУК.
З першого дня знаходження Павла Чистякова в лікарні Мечникова, поряд з ним завжди була дружина. Про трагедію, яка сталася з її чоловіком, Вікторії повідомили військові лікарі. Спочатку жінка була у страшному розпачі. Паралельно зі службою займаючись волонтерською діяльністю, вона мала певні зв’язки з волонтерами навіть із-за кордону. На початку хотіла організувати відправку Павла до Ізраїлю, але згодом вирішила довіритися мечниківським лікарям. Згадала, як чоловік переповідав розмови військових на фронті, й говорив про те, що практично кожний з них, у разі отримання поранення, хотів би потрапити до лікарні Мечникова.
На той момент розуміла тільки одне: я маю витягти свого чоловіка, у нас двоє маленьких діток, він нас дуже любить. Я була переконана, що любов до родини и професійність мечниківських лікарів обов’язково йому допоможуть перемогти смерть і стати на ноги, - згадує Вікторія ЧИСТЯКОВА.
За три дні стан Павла дещо стабілізувався і 31 жовтня операційною бригадою на чолі з провідним ендоваскулярним нейрохірургом Юрієм ЧЕРЕДНІЧЕНКО, йому була проведена операція.
- Операційна бригада працювала понад годину, - розповідає Юрій Віталійович, - в результаті проведеної операції, артеріо-венозна мальформація була знешкоджена і вже не являла собою загрози в плані повторного розриву і крововиливу в мозок.
Післяопераційний період не минувся без ускладнень, але завдяки послідовним професійним діям мечниківських нейрохірургів і підтримці дружини, на сьогодні Павло Анатолійович вже трохи розмовляє, самостійно харчується, стає на ноги і здатен обійняти свою дружину.
12 грудня з лікарні Мечникова родину Чистякових авіатранспортом відправили до Львівського реабілітаційного центру. Лікарі розповіли, що для повної реабілітації Павлу знадобиться не менше року, але динаміка дуже позитивна. Однак Вікторія впевнена, що вони з чоловіком впораються і за півроку. Зараз Павло ЧИСТЯКОВ чекає на чергове військове звання підполковника й вже має запрошення, як тільки дозволить стан здоров’я, очолити рідний військомат. Настрій дружини додає оптимізму.
- Те, що зробили мечниківські лікарі, з впевненістю можна назвати справжнім чудом. Але я добре розумію, що за цим стоїть їх надзвичайно високий рівень професіоналізму, людяності і доброти. Весь цей час Павло практично цілодобово знаходився під постійним пильним наглядом лікарів, і це дало свій результат. Велике їм щире спасибі за батька – від дітей, за чоловіка - від мене особисто. Дай їм Бог, здоров’я, сімейного затишку, добробуту, а нашій рідній Україні – миру, незалежності і єдності.