Назад
УКРАЇНЕЦЬ Є.П. "Сечокам’яна хвороба: причини, лікування, профілактика"
Сечокам’яна хвороба – це захворювання, під час якого утворюються камені в нирках, сечоводі чи сечовому міхурові. Вона зустрічається у
1-3% населення землі, при цьому існує певна закономірність: у молодих людей камені утворюються зазвичай у нирках та сечоводі, а в дітей та літніх людей – у сечовому міхурі. Кількість каменів може бути різною, їх розмір варіюється від зовсім дрібних (як піщинки) до
10-12 см в діаметрі.
Камені утворюються через порушення в обміні речовин, що призводить до утворення нерозчинних солей, з яких вони в подальшому і формуються. Кожен може захворіти на сечокам’яну хворобу, але люди з певними захворюваннями чи ті, що приймають деякі медикаменти є більш схильні до нього. Камені сечовидільної системи частіше зустрічаються в чоловіків, ніж у жінок.
Більшість випадків сечокам’яної хвороби спостерігається у віці 20 -50 років. Ті що мали в минулому більше як один камінь в нирці є схильними до подальшого каменеутворення. Спадковість (наявність сечокам’яної хвороби в близьких родичів) є також фактором ризику сечокам’яної хвороби.
На утворення каменів впливають наступні фактори:
- якість води та їжа (організму може не підходити вода, яку людина вживає, а їжа, наприклад, гостра чи кисла, підвищує кислотність сечі, від чого можуть утворюватися камені);
- авітаміноз;
- наявність обмінних захворювань (подагра тощо);
- травми та хвороби кісток (остеопороз, остеомієліт);
- хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
- зневоднення організму;
- хвороби нирок та органів сечостатевої системи.
На те, що камені знаходяться в нирках, вказують такі симптоми, як тупий, ниючий біль в області попереку, кров у сечі, біль в попереку під час руху чи фізичних навантаженнях.
Якщо камені знаходяться в сечоводі, то біль буде «мандрувати» разом з ними: від попереку до паху, внизу живота, в статевих органах. Якщо камінь розташувався в нижній частині сечоводу, людина відчуває часті позиви до сечовипускання. У разі повного перекриття сечоводу, у нирці накопичується сеча, що призводить до нападу ниркової кольки. Це дуже сильні больові відчуття в попереку, які швидко розповсюджуються на живіт. Напад закінчиться тільки тоді, коли камінь змінить своє положення та вийде з сечоводу.
Якщо камінь знаходиться у сечовому міхурі, в сечі з’явиться кров, буде боліти внизу живота, при цьому біль з’являтиметься при русі та сечовипусканні. Ще один симптом – занадто часті сечовипускання.
Якщо є хоча б деякі з перерахованих симптомів, необхідно терміново звернутися до уролога. Якісна діагностика, яку сьогодні в повній мірі можуть забезпечити в лікарні Мечникова, визначить характер солей, які утворили камінь чи камені. Для цього треба здати аналіз сечі, провести УЗД органів сечостатевої системи і комп’ютерну томографію для виявлення місця розташування каменів.
Лікування захворювання напряму залежить від місця розташування, розміру та складу каменів, а також від наявності ускладнень.
На сьогодні камені можна подрібнювати за допомогою ендоскопічної контактної літотрипсії (інструментом, введеним до сечоводу через сечовий міхур). Якщо дозволяє розмір та структура каменів, їх можна руйнувати за допомогою ультразвуку. Тож, до стандартної порожнинної операції вдаються дедалі рідше. Проте найкращий метод лікування – профілактика. Якщо є найменша схильність до утворення каменів, необхідно дотримуватися спеціальної дієти, розробленої лікарем. Крім того, велику увагу треба приділити кількості рідини, яку варто випивати за добу (2 л і більше).
Наслідки сечокам’яної хвороби можуть бути серйозними аж до втрати нирки. Проте до цього доходить рідко, адже терпіти симптоми хвороби надзвичайно важко. Біль, який можуть принести камені, є досить гострим, а іноді просто нестерпним.
Але слід пам’ятати, що виявлення хвороби на ранніх стадіях допомагає уникнути ускладнень і в рази збільшує шанс на повне одужання.
Євген УКРАЇНЕЦЬ, кандидат медичних наук, завідувач відділення урології № 1