Назад
ХОЗЛУ О.Л. "Розсіяний склероз"
Розсіяний склероз (РС) – це хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи ЦНС, що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій на ранніх стадіях захворювання, рідше — неухильно прогресуючий перебіг.
РС є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням, яке характеризується ознаками багатовогнещевого ураження головного та спинного мозку.
Це захворювання вражає осіб переважно молодого працездатного віку (16–45 років) і швидко призводить до інвалідизації.
РС є мультифакторним захворюванням, в ініціюванні та розвитку якого важливу роль відіграють вірусна інфекція, спадкова схильність, а також зовнішні чинники, зокрема екологічні.
Водночас питання етіології РС залишається дискусійним.
На користь вірусної етіології РС свідчать описані епідемічні спалахи захворювання, зв’язок його дебюту або загострення з перенесеною вірусною інфекцією (кор, краснуха, паротит, вітряна віспа, простий герпес, грип та парагрип).
Виникнення РС нерідко асоційоване з вірусом Епштейна-Барра, який найімовірніше провокує або моделює аутоімунний процес при РС.
Про генетичну схильність до РС свідчать насамперед сімейні випадки, що становлять 2-5%, при цьому жінки в таких сім’ях хворіють у 5-6 разів частіше, ніж чоловіки.
В розвитку незворотного неврологічного дефіциту при РС значну роль грає і процес дегенерації аксону, що запускається запальними змінами та випадінням трофічних функцій мієлінової оболонки.
У розвитку патологічного процесу при РС можна виділити 3 етапи:
• розвиток імунологічних реакцій на периферії і в ЦНС
• демієлінізація;
• аксональна дегенерація.
Аксональне пошкодження спостерігається на різних етапах демієлінізуючого процесу як у гострих і хронічних вогнищах, так і в незміненій білій речовині.
При цьому на ранніх етапах захворювання виявляється так зване аксональне розщеплення і паралельно – демієлінізація, які в подальшому спричинюють атрофію головного і спинного мозку.
Клінічна картина РС дуже різноманітна, немає жодної патогномонічної ознаки, характерної для цього захворювання.
РС дебютує гостро чи підгостро (порушення чутливості – анемія, чи парестезії кінцівок чи тулобу, порушення рівноваги тіла, минучими здоровими порушеннями, двоїння, слабкість в кінцівках, запаморочення), через кілька діб чи тижнів симптоми регресують, а потім знову з’являються у супроводі нових симптомів.
"Синдром хронічної втоми" - загальна втомлюваність, зниження працездатності без зв’язку з депресією і м’язовою слабкістю – у 80% на РС
Лікування:
Серед лікарських засобів, щодо лікування РС, можна виділити три основні групи:
І група: Патогенетична терапія:
1. перша лінія – інтерферон
2. друга лінія – монокортікоїди, цитостатики, плазмаферез.
3. репаративні препарати, нейротрофічні засоби, блокатори калієвих каналів, антикоагулянти, антиагреганти.
ІІ група: Симптоматична терапія.
ІІІ група: фізіотерапевтичне лікування: фізична і психологічна реабілітація.
Нейрореабілітація
Реабілітація спрямована на корекцію нейропсихологічного стану хворих, участі їх у повсякденному житті та виробничій діяльності.
У зв’язку з своєчасно виявленним захворюванням, лікування має бути тривалим, навіть у пацієнтів без ознак активності або прогресу захворювання.
Дотримання принципів терапії дасть змогу значно зменшити ступінь демієлінизації, втрату аксонів, і як наслідок, знизити темпи інвалідизації хворих на РС.
Лiкар невропатолог ХОЗЛУ О. Л.