Назад
КОРСУНСЬКА О.І. "30 січня - Всесвітній день допомоги хворих на проказу"
Лепра відома людству з давніх часів. Ця хвороба згадується ще в Біблії, а також, ймовірно, в папірусі Еберса. Про неї писав Гіппократ, по всій видимості, плутаючи лепру з псоріазом. Знали про проказу і в Стародавній Індії.
У середньовіччі хвороба прийняла широке поширення, виникли численні лепрозоріі. Ці установи розташовувалися в межах монастирів, і поки хворі на лепру заохочувалися до життя в них, лепрозорії сприяли профілактиці поширення хвороби, діючи як карантин.
Збудник лепри (Mycobacterium leprae) був відкритий в 1873 році в Норвегії Г. ХАНСЕНОМ. Бактерія, відкрита ХАНСЕНОМ, стала першим відомим людству збудником хвороби.
Епідеміологія
Лепра передається через виділення з носа і рота, під час тісних і частих контактів з людьми, що проходять лікування.
За 1990-і роки в світі число хворих на проказу знизилося з 10-12 млн до 1,8 млн. В основному лепра поширена в тропічних країнах.
До групи високого ризику захворюваності відносяться жителі районів ендемічної поширеності лепри з поганими умовами життя: забрудненою водою, без постільної білизни і достатнього харчування.
Особи, які страждають від хвороб, що послаблюють імунну функцію (наприклад, СНІДу) також потрапляють в групу високого ризику.
Інкубаційний період
Інкубаційний період зазвичай становить три-п'ять років, але може коливатися від шести місяців до декількох десятиліть (описаний інкубаційний період тривалістю в 40 років).
Він протікає безсимптомно. Також для лепри характерний не менш тривалий латентний період, неспецифiчнiсть і необов'язковість продромальних ознак (нездужання, слабкість, сонливість, парестезія, відчуття зябкости), що значно ускладнює ранню діагностику захворювання.
Виділяють два полярних типу захворювання (туберкулоідний і лепроматозний), прикордонний і невизначений.
Туберкулоідная проказа зазвичай починається появою чітко окресленоi гіпопігментованоі плями, в межах якогоi відзначається гіперестезія.
Центральна частина плями піддається атрофії. Ураження нервів призводить до атрофії м'язів; особливо страждають м'язи кисті. Травми і здавлення ведуть до інфекції кистей і стоп, на підошвах утворюються нейротрофічні виразки.
Лепроматозна проказа зазвичай супроводжується великими і симетричними відносно серединної лінії тіла ураженнями шкіри.
Вогнища ураження можуть бути представлені плямами, бляшками, папулами, вузлами (лепроми). Найчастіше страждають обличчя, вушні раковини, зап'ястя, лікті, сідниці і коліна.
Характерна ознака - випадіння зовнішньої третини брів. Для пізніх стадій хвороби характерні "лев'яче обличчя" (спотворення рис обличчя і порушення міміки через потовщення шкіри), розростання мочок вух.
Першими симптомами хвороби часто служать закладеність носа, носові кровотечі, утруднене дихання. Перфорація носової перегородки і деформація хрящів призводять до западению спинки носа (сідлоподібний ніс).
Проникнення збудника в передню камеру ока призводить до кератиту і іридоцикліту.
У чоловіків інфільтрація і склероз тканини яєчок призводять до безпліддя. Часто розвивається гінекомастія.
Лікування прокази
Лікування прокази вимагає участі багатьох фахівців.
Крім антимікробної терапії, можуть знадобитися консультації та лікування у ортопеда, офтальмолога, невропатолога, фізіотерапевта.
Противолепрозна терапія здійснюється за допомогою таких засобів: дапсону, рифампіцину, клофазіміну; останнім часом виявлена протіволепрозна активність міноцикліну, офлоксацину, талідоміду та кларитроміцину.
Прогноз
При своєчасній діагностиці лепра повністю виліковується. При запізнілому лікуванні хвороба призводить до стійких морфологічних змін та інвалідизації хворого.
Профілактика
Надійно доведеною специфічної профілактики лепри за допомогою вакцин (БЦЖ), сироваток або імуностимуляторів не існує.
Основними заходами профілактики лепри є раннє виявлення хворих і джерел зараження, ізоляція хворих з активними формами лепри, своєчасний початок лікування лепри ефективними антибіотиками, комбінована терапія; реабілітація пацієнтів, які пройшли курс лікування
Осіб, які перебувають на диспансерному обліку, регулярно повинен оглядати лікар-лепролог або дерматолог.
Лiкар клiнiчний iмунолог Олеся КОРСУНСЬКА