ÍÀ
ÊÍÈÆÊÎÂÓ
ÏÎËÈÖÞ ÑÓÄÄI
Втілення кращих традицій
коментування кримінального законодавства *
В.Ф. Бойко,
Голова Верховного
Суду України,
заслужений юрист
України
Із прийняттям Верховною
Радою України 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України
(далі — КК), який набрав чинності 1
вересня того ж року, надзвичайно актуальним стало коментування
його положень. Повне і точне розкриття змісту цих положень має першорядне значення для правильного їх застосування правоохоронними
органами при проведенні дізнання
та досудового слідства i судами загальної юрисдикції при розгляді
кримінальних справ.
Рецензоване видання
підготовлене авторським колективом,
який має багатий досвід коментування
кримінального законодавства. В основному зусиллями саме цих авторів
було здійснено шість видань коментаря КК України 1960 р., виключно
якими користувалися працівники правоохоронних органів, судді, адвокати,
а також викладачі та студенти вищих юридичних навчальних закладів і факультетів.
Кращі традиції коментування
КК збережено й у рецензованому
виданні. Воно характеризується глибоким змістом, чому сприяло використання
авторами новітніх досягнень теорії кримінального права і надбань практики
застосування кримінального законодавства судами України. Враховано
в ньому і рішення Конституційного
Суду України, які стосуються положень
Конституції та законів України, що мають значення для вирішення питань
кримінальної відповідальності (зокрема,
рішення у справах про депутатську
недоторканність від 27 жовтня 1999 р.,
про зворотну дію кримінального закону в
часі від 19 квітня 2000 р.). Широко використано й положення численних
підзаконних нормативних актів
(з посиланням на джерело їх
опублікування, що полегшує користування коментарем), а також правові
позиції Пленуму Верховного Суду України, як апробовані практикою,
так і викладені в нових
постановах: від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону»,
№ 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини
покарання більш м’яким», № 3 «Про судову
практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження
зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими
пристроями чи радіоактивними
матеріалами», № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері
обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів або прекурсорів», № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» та від 31
травня 2002 р. № 6 «Про практику
розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного
характеру».
Авторам вдалося досить
повно розкрити зміст положень КК 2001 р., включаючи численні новели
як Загальної (наприклад, про видачу обвинувачуваної чи засудженої особи
(ст. 10), обмежену осудність
(ст. 20), повторність, сукупність
та рецидив злочинів (розд. VII), обставини, що
виключають злочинність діяння (статті 37, 38, 40—43), звільнення від кримінальної відповідальності (статті 44—46), окремі види покарань (статті 56,
58, 60, 64), звільнення від покарання та його відбування (статті 74—79,
84—87), особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
(розд. XV)), так і Особливої частини (про відповідальність за катування (ст. 127), за певні посягання
на здоров’я людини (статті 141—145),
на особисті права та свободи людини і громадянина (статті 171,
173—175, 178, 179, 182—184), за ряд злочинних діянь у сфері господарської
діяльності (статті 200, 203, 204, 209,
214, 217, 226, 229, 230, 233—235) та у сфері використання електронно-обчислювальних
машин (комп’ютерів), систем і
комп’ютерних мереж (розд. XVI), за окремі злочини проти: довкілля (статті 236, 239, 253, 254), громадської
безпеки (статті 255, 256, 261), безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 290), громадського порядку
та моральності (ст. 303), здоров’я
населення (ст. 326), непорушності
державних кордонів (ст. 332),
авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування
та об’єднань громадян (статті 344, 346, 349, 351, 359), правосуддя
(статті 374, 380, 389, 390, 397—399), миру,
безпеки людства та міжнародного правопорядку (розд. XX)). Глибоко
проаналізовано також нові положення тих норм, що містились і в КК 1960
р., але зазнали суттєвих змін.
У коментарі читач знайде
грунтовні відповіді на багато найскладніших питань застосування норм
КК (наприклад, тих, що стосуються відповідальності за злочини у сфері
господарської діяльності, злочини проти: життя і здоров’я людини, виборчих, трудових, інших особистих
прав та свобод людини і громадянина, авторитету органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та об’єднань громадян).
У ньому простежується взаємозв’язок норм
матеріального та процесуального права, забезпечено єдиний
підхід до розкриття змісту однотипних
норм (тих, які містять однакові кваліфікуючі ознаки, тощо).
Безсумнівною перевагою рецензованого
видання порівняно з іншими коментарями чинного КК є те, що в ньому коментуються також «Прикінцеві та перехідні
положення» цього законодавчого акта, що має дуже важливе значення для застосування цілої низки
його норм.